КОНТАКТИ
Поштова адреса:
аб.скринька №791
49008 м. Дніпро
Україна
Телефони:
+38 (050) 340- 28- 27 (Вотсап, Вайбер)
e-mail: fidelsukhonis@gmail.com
skype: delik61
За роки свого існування журнал став трибуною наукових і творчих сил не лише країни, а й світової української діаспори. “Бористен” надходить у 33 держави світу. У 2002 році щомісячник став переможцем у конкурсі “Світоч Придніпров’я” в номінації “Кращий журнал регіону”. А у 2003 році журнал став дипломантом Всеукраїнського конкурсу Національної Спілки журналістів України “Українська мова – мова єднання”. Силами редакції часопису “Бористен” проводяться різноманітні літературно-мистецькі імпрези. Журнал заснував конкурс імені Олеся Гончара та Відзнаку Івана Багряного.
З 1992 року виходять книги у серії “Бібліотека журналу “Бористен”. За цей час побачило світ близько ста книг та колективних збірників української тематики у різноманітних жанрах.
Редакція щомісячника провадить значну гуманітарну діяльність. Так довголітня дружба єднає журналістів „Бористену” з вихованцями Дніпропетровського обласного дитячого будинку для дітей з вродженими та придбаними фізичними вадами. З початком російської агресії в Криму та на Донбасі редакція стала осередком волонтерського руху.
З вересня 2002 року виходить релігійний додаток до журналу “Бористен” бюлетень “Наша Церква”. Бюлетень відіграє важливу роль в регіоні та Україні по наверненню населення до духовних витоків нації та релігійності.
Засновником і незмінним редактором журналу „Бористен” є письменник, тележурналіст Фідель Сухоніс. Серед членів редакційної колегії видання такі знані в Наддніпрянщині і Україні вчені, письменники та громадські діячі.
За старою звичкою комуністи в Україні продовжують вважати 1 Травня святом суто лівим, ідеологічну монополію на яке вони безсоромно оголосили ще з часів СРСР. До речі, ще один шкідливий міт нашої минувшини.
По-правді, сказати до того як обставини надали мені зустріч з Конотопським краєм породжував він у мене асоціації не найбільш приємні. Власне що я міг знати про Конотоп як і більшість пересічних українських громадян, котрі не бували у цьому містечку та ніяк не пов’язані з ним?
Хто бував в українському селі, той обов’язково, бодай, пару раз пройшовся споришевою стежкою або ходив зеленою галявиною поблизу хати чи на узбіччі вулиці. Скільки від тієї зеленої та пружної трави можна мати насолоди!