ПЕРША І ОСТАННЯ

Море штормило.Високі,не менше як з трьоповерховий будинок хвилі,з люттю набігали на невеликий  риболовецький  корабель,що  ось вже третій  місяць шукав здобич у Баранцевому морі.Було холодно і сиро.Капітан дав наказ припинити усі роботи і розійтись по каютах.

Девятнадцятирічний матрос-різнороб сергій Бабак лежав на своєму

другому "ярусі" і згадував рідне село на Дніпропетровщині.Для нього

це був перший рейс.Ў  за  цих  неповних  дванадцять  тижнів він вже

встиг  звикнути й до качки,й до корабельних харчів,і до намертво

прикручених до  стіни  ліжаків,і до спертого повітря маленькоє каюти

на трьох.Одне слово,до майже армійського  побуту  риболовецького

судна.

    В рейс потрапив  невдовзі після того як прийшов з арміє до

батьківського дому.Побайдикував,роз"євся  трохи на матеріних хар-

чає,з дівчатами ввечері на лаві насіння полузав.А  одного  дня

вже посивілий,але ще дужий батько запитав:

    - Та що сергійку робити далі будеш?

    від цього  запитання  хлопчина  аж  трохи  отетерів.А справді

що?спеціальності у нього фактично ніякоє.За плечима лише  десяте-

річка.Та й чим зайнитися нині у рідному селі?Колгосп наче є і наче

його немає.Вже роки зо два як там ніхто з простого люду зарплатню

не одержував.Все більше з свого обійстя живуть.А у дніпро поєха-

ти,то й там кому  він  особливо  треба?Без  квартири,прописки,без

гарного фаху.Та й у батьків на шиє також не сидіти ж.

    Тато  немов прочитав його думки.Любив  по  особливому  свого

найменшого.Може через те що вдався у нього.Такий же статечний,ви-

сокий,чорнявий,з голубими  очима.

    - Я  ось що тобі скажу,голубе,поєдеш до дядька Степана в Оде-

су.Він мені ще до арміє обіцяв тебе на риболовецьке судно  матро-

сом влаштувати.Попрацюєш  пару  років.Якусь  копійку заробиш,бо й

тепер платять там непогано.А там видно буде.Батьківський дім  для

тебе завши відкритий.Ў у дворі місця для іншоє хати стане.Лише не

хочу я щоб ти у таку сумну нині пору в селі залишався.Це вже хай

для нас гній та картопля.А тобі чогось світлішого б у житті поба-

чити.

    Дядько Степана не кинув обіцянку на вітер.Ў тижня не минуло як

прилаштував племінника матросом-різноробом на "Стахановець", пар-

шивенький,ще з часів брежнєва,риболовецький кораблик.Але котрий

буквально днями виходив у рейс до північних широт.

    І ось  тепер плаває степовик сергій по морях-океанах так і не

налузавшись до схочу насіння із сусідськими дівчатами  біля  клу-

бу.Але на  життя особливо не нарікає,бо вже встиг побачити го чи-

мало цікавого і грошенят заробити  стільки,що  у  колгоспі  й  за

тридцять років не мав би.

    тільки ось це клятий шторм завжди робить його хворим.Доводиться

лежати на  койці і  ще й руками триматися,аби з неє не впасти.Та

інколи на палубу вибігти щоб свіжого повітря ковтнути,або витягти

з великоє діжки  солоний огірок.Діжку цю завжди капітан наказує у

шторм виставляти,щоб  команду менше нудило.

     Корабель вже  не з такою силою почало кидати з хвилі на хви-

лю.Ў сусіда сергія з нижньоє полиці  лисуватий,вкритий  ластавин-

ням,коротконогий матрос  Шовкаль  на  прізвисько  Недопалок почав

насвистувати вголос щось лише йому відоме.Ще один мешканець тісноє

і незручноє, біля самого клозету,каюти тридцятирічний кацап з під

рязані іван Катков став як і годиться росіянам матюкитися:

    - Чєга рєбята єто штарміт ....?Так патаму чта п"єм мало.....

і баб мало.....

    - Ну,щодо  баб  я  тобі  свічку  не тримав.А випити ти завжди

встигниш.Ў де тільки ти тут,на кораблі,знаходиш  горілку,Ванько?

    - А зачєм  водку абязатєльно іскать?Я нє толька гарілку піть

магу,- зайшовся дрібним сміхом худий,з завжди непериними шкарпетками

кацап.- Ват,к прімєру,давалі на кухнє намєднє кампот слівовий.Я у

баб бутильок трьохлітровий випрасіл,да і в  кубрікі  у  машиннага

атдєлєнія захавал.А  там жара всєгда адава.Ў нєдєлі нє прашло как

бражка гатова.Нє мьод канєшно,да пакрєпчє піва будєт.

      Недопалок пирснув у зуби:

    - То які тобі вже баби треба опісля бражки.Ви  кацапи  Ванько

лише й пити можете.Покозакувати з перепою завши сил не вистачає.

    - А ти чаго,хахол так гаваріш.Я уже са всєй кухнєй пєрєспал.А

то нє  вєдаєш?!

    після цих слів Недопалок аж на койці підстрибнув.

    - А  брехун ти ще більший,аніж п"яниця!Та тобі й баба Маня не

дасть.З кухнею усією переспав...Ото брехло кацапське!

    - Ну,как знаєш, - кинув зневажливо Катков і повернувся на бік

обличчям до корабельного  перестінку.

    У каюті  знову  запала  мовчанка.ТІльки хвилі,щоправда вже не

так голосно,гупали раз  по  раз  по  металевому  тілі  "Стаханов-

ця".сергій лежав  горілиць  і  думав  про  те що чуйно почув.Кат-

ков,звісна річ,обманює не моргнувши оком.Кавалерів на десять  жі-

ночок з  девяносто  шести  чоловік  команди,звичайно,не  бракує.Ў

справді кому з них потрібен рано зістарілий худий п"яничка?

    На судні панувала розпуста.Хіба-що у любовних походеньках  не

була помічена  пятидесятирічна  прибиральниця  на  камбузі  марія

Шерстюк,котру усі на короблі через огрядність та велиі  риси  об-

личчя називали  бабою Манею.Та і як могла потягатися товстунка  з

25-30 річними куховарками та офіціантками з корабельноє єдальні.Всі

вони кров з молоком,як  правило, не  обтяжені  шлюбом

по черзі стрибали по чоловічих каютах.Навіть офіціантка Сонька,яка

пішла у рейс зі своєм чоловіком старшим матросом Крутенко,час від

часу була помічена то у каюті моториста  ,то рубці радіста.З  Крутенка

не  глузували.Може через те що кожен сподівався що й до нього у ліжко

колись залізе повногруда Сонька.А той,напевно,терпів образу через скна-

рість.Вдвох з  дружиною за пів-року рейсу вони можуть заробити ти-

сяч шість "зелених".Де такі гроші взяти туповатому й неповоротко-

му Крутенко на землі?

    Корабельне начальство  робило  вигляд  що  не  помічає  майже

римських оргій своєх підлеглих.Нещадно  боролися  лише  з  пияти-

кою.Вона справді заважала роботі.Море не пробачає любителям зеле-

ного змія:і з палуби хвилею може змити,і трал затягне під корабель,

і  під час шторму так можна головою бахнутися,що вже не підвестися

більше.

    Та й  що можна було сказати майстрам стрибків у гречку тому ж

капітану.Коли і він майже відкрито жив з буфетнецею  Лілею.Довго-

нога блондинка,якій  минуло  тільки  двадцять весен,вона здається

лише й для того була взята у рейс.Бо вже через місяць,після вихо-

ду в  море,  нехитрі  товари  маленького корабельного буфету було

розкуплено.Ў ліля днями без діла тинялася судном, викликаючи заз-

дрість у жінок і бажання у чоловіків.Але ніхто з матросів і мрія-

ти не міг про постільні пригоди з Лілею.Спише  капітан  на  берег

зразу ж.

    сергій лежав і думав про корабельне життя- буття,а перед очима

раз по  раз поставало ,як правило,усміхнене і завжди яскраво роз-

фарбоване обличчя асі Корагодськоє.Тридцятипятилітня кухарка Ася

відрізнялася серед нечисленного жіночого товариства "Ста-

хановця" і веселою вдачею,і твердим  характером.За  своє  неповних

чотирі десятки  життя  ця  жіночка  пізнала чимало.Подейкували,що

пішла у море щоб замести сліди,котрі могли  привезти  до  вікон  у

гратах.

    Ася декілька раз була заміжня.Однак ні з одним з своєх  чоло-

віків не  жила більше року.Остання єє пасія якийсь одеський авто-

ритет і втяг Карогодську чи то до торгівлі наркотиками,чи  то  до

спекуляціє бензином.

    Вона ж любила життя з шаленістю закоханоє юнки.Ў завжди праг-

нула діяти  саме так як цього єй хотілося.Коли після двох місяців

плавання "Стахановець" зайшов у якийсь невеличкий норвезький порт,

більшість команди ходило по крамницях лише розглядаючи товари.Ася

ж набрала цілу торбу всього що впало єй в око,а потім ще й знуща-

лася з  ощадливих  подружок  обмінючи своє чергування по кухні на

різні для жінок принадні речі.

    єє рідко  можна  було побачити сумною.Часом вона кидала на-

супливим членам команди:

    - А чого на життя скаржитися?!жива-здорова,мужики мене й досі

люблять,- і вона грайливо налягала грудьми на плече  якого-небудь

матроса.

    Той лише затихав як кіт на даху перед кішкою.Чоловікам вона

подобалася безповоротно й заклично як облита соком сука зграї ко-

белів.Але романи заводили лише з тим,хто викликав і у  неї бажання.

Робила це безсоромно й відкрито.Награвшись запаморочиним від її

тіла і почуттів чоловіком  махала прощально ручкою,рідко знов

вступаючи у ту ж саму воду.

    За три місяці плавання були помічені у асеній каюті лише боц-

ман Заверталюк  та  напівциган-напівтатарин Сатурн.Обидва ставні й

принадні.Хоча очевидно з першим завела роман Ася  через  службові

вигоди.Бо після  того  як побував Заверталюк у її п"янких обіймах

не можна було побачати Асю на важкій та брудній роботі.Решту  жі-

нок це  дратувало.Ну,а  Корогодська навіть і не приховувала своїх

впливів на боцмана.

    - Я від Вас його не ховаю.Коли хочете - будь-ласка, - говори-

ла нахабно та безсоромно,впевнена у своїх силах двонога самиця.

    А ось до Сатурна,напевно,мала ж таку як і її вдача розгнуздану

пристрасть.Той увібравший в себе кров двох гарячих східних

народів також  дивився на Асю хтиво та жадібно.Вона без особливих

вагань одного разу відповіла йому взаємністю.Сама зайшла до нього

в каюту і причинивши двері мовила пошепки з придихом:

    - Чурка ти наш сексуальний.Баби кажуть у тебе женилка з  ка-

чалку.Ось перевірити прийшла.

    Сатурн звісно був не проти таких досліджень.За солодощі любо-

щів з Асею дорого доводилося йому платити .Заверталюк безсоромно,

як тільки міг,карав більш молодого та  бажаного  суперника.Сатурн

тільки гаряче роздував ніздрі отримавши чергове безглузде та важ-

ке завдання від боцмана.Однак Асю не кидав.Дуже вже принадною була

її любов.

    А Корагодська немов не помічала цього протистояння двох чоло-

віків.Кохалася з кожним коли їй того заманеться.

    сергій знав і бачив розпусну поведінку асі .Вона вабила його

якимось не  віданим  до  того  почуттям.У нього ще ніколи не було

жінки.Закінчивши десятирічку він встиг лише посидіти вечорами бі-

ля ставка  з  однокласницею  Ніною.Чи було у них кохання?Так йому

подобалася ця дівчина.°ї світле,як достигла пшениця  волосся,пух-

кенькі,ще майже  дитячі  губи,погляд  щирий і меззахисний.°м було

хороше вдвох сидіти під вербою і слухати кумкання жаб під ногами.

    Та коли  до  сергія  прийшов у армію лист,що НЎна побралася з

хлопцем із сусіднього сила у нього чомусь не виникло  ані  розпа-

чу,ані жалю.Напевно,це було не його.Не та загублена у світі поло-

винка,котру кожен шукає і так може не знайти за все життя.

    інша справа Ася.Сергій розумів що між ними нічого не може бу-

ти.Ў все таки його тіло  починало  дрижати,коли  поруч  опинялася

розпусна офіціантка.Та  ніколи не помічала стану хлопця і взагалі

ставилася до нього майже як до дитини.Хоча одного разу  на  палу-

бі,коли сергій хвацько перекидав товсті корабельні канати за борт

і його очі горіли роботою та силою,вона сказала зі звичною прямотою:

    - Ну,й баб ти матимеш,сергій!Вони таких люблять.

    Море все  більше  заспокоювалося.Згодом  лише почало здіймати

свої великі груди плавно піднімаючи,і опускаючи "Стахановець".Ка-

цап із  Недопалком  кудись  поділися,а  за ілюментаром насувалася

рання північна ніч.Сергій так і не полишаючи майже з обіду  каюту

міцно заснув під свої строкаті думки,як у дитинстві лежачи на жи-

воті та охопивши руками малу,сплеснуту казену подушку.

                         ******

    Два дні  й  дві  ночі  майже  без перепочинку працював екірпаж

"Стахановця".Риба йшла щедро,немов добрий врожай картопляного по-

ля.Матрос-різнороб сергій  Бабак за ці дві доби чотирі рази вихо-

див на зміну.

    товсті й грубі канати тралу,на повітрі моментально вкривалися

кригою й до узваровго обпіку обморожували пальці.Дома в цей час,у

жовтні,мати  лише кабаки приберає з городу,а у цих широтах на па-

лубу без бушлата не вистрибниш:мінус двадцять,а то й усі тридцять.

    сергій не  відчував своїх кінцівок.Аби трохи відігріти пальці

щосили бив себе руками по тулубу.Ў  знову  здоровений  лантух-трал

лягає за  борт.Вода  за  ним піниться немов добре шампанське.Боже

борони,випасти у такі хвилини з корабля.Закрутить,закружляє  море

біля судна людину немов березову тріску.

    На перепочинок сергію випадало три-чотирі години.Та  й  цього

часу його молодому організму вистачало.Попоїсть після короткого сну

розігріті консерви у їдальні ( готувати нікому й ніколи,усі  сили

кинуто на вилов і переробку риби) і знов на палубу.На третю  добу

трал піднімався з моря майже порожній.Не більше тони риби живим товс-

тим ручаєм  випадало у спеціальні отвори судна."Стахановець" про-

сів немов старенький перевантажений "Запорожець".За дві доби екі-

паж риболовецького судна зміг взяти майже 700 тон здобичі.

    капітан дав  наказ прямувати до плавбази,аби здати на кінцеву

переробку улов.Усі на кораблі любили такі переходи.

Можна й відпочити.За роботою лише моторісти зі штурманом та кухо-

вари.А на вечерю,трохи вже відпочилому і відмитому у  корабельній

лазні екіпажу,капітан  дозволив дати по склянці вина.Звісна річ,у

багатьох знайшлося й до тієї адміністративної пайки.Катков  змов-

ницькі підморгнув сергію,коли вони повернулися після вечері до каюти:

    - Чаго Сєрьога нам с таго  стакана  будєт?Я  вот  вчєрась  за

двадцать баксов  у баби мані купіл,- і він дістав десь знизу пів-

літрову пляшку чи то польської,чи то словацької горілки.

    сергій не любив бенкетувати задурно.Аитяг зі своїх особистих

запасів паличку салямі,ще домашнього  сала  і  маленький  пакетик

ізюму,котрий і невідомо як до нього потрапив.

    Випити кортіло.Дві доби виснажливої праці лягли важкою втомою

на душу й тіло.Сергій пив рідко й мало.Тому швидко у нього з"яви-

лись полегкість у рухах та гарний настрій.Каткову також багато не

потрібно було.Він вже почав брехати,що не розгребти й великою ло-

патою.На нижній койці,відсутнього  десь  Недопалка,залишалось  ще

пів-пляшки горілки,коли двері каюти раптом відчинилися і вони по-

бачили на порозі Асю Корагодську.

    Вона розпашіла,нафарбована  ще  дужче,аніж  звичайно грайливо

кинула з порога.

    - Що не чекали на Асю?

    Катков,вдаючи з себе кавалера,посунувся до  стіни  пропонуючи

їй сісти.Однак Ася махнула зневажливо рукою.

    - Я до молодого ближче.

    І просто  впала  до сергія на коліна.Хлопець зразу ж

відчув терпкий звабливий запах жіночого тіла.°ї ще пружні,округлі

як великі жовті кабаки сідниці,чуттєво обпікали його ноги.

    - Так за що п"їмо? - запитала Ася.

    - За Вас,за баб-с! - манірничав Катков.

    - А ти за що питимиш? - повернула своє обличчя Корогодська до

сергія.

    Той на хвильку розгубився.А потім сам  несподівано  для  себе

сказав:

    - За тебе.

    Ася весело розсміялася.Катков розлив на трьох.Чокнулись.Кацап

випив свою чарку і його обличчя зморщилося як печене яблуко.

    - Крєпкая,она однако, - гикнув він,беручи шматок сала.- Я до-

ма в Расєї такой і нє півал.

    Ася пригубила  півсклянки і наскільки це було можливо у такій

обстановці елегантно поставила гранчак на койку  Недопалка.Сергій

перехилив свою  склянку  одним духом,навіть не відчувши смаку го-

рілки.Усі фізичні почуття було сконцентровано на жінці,котра  си-

діла у нього на колінах.

    Катков ще раз гикнувши почав голосно сопіти носом.

    - Йому вже досить, - сказала Ася,звертаючись до сергія.

    Той зрозумів натяк і від цього його серце закалатало часто  й

гулко.Він підхопив  Каткова під руки і почав виводити з каюти.Ка-

цап мляво  пручався:

    - Сєрьога,давай-ка єщьо па рюмашкє.

    Хлопець не слухав п"яного.Все його єство тремтіло у передчут-

ті чогось  хвилюючого та незвіданого.Випхавши Каткова з каюти він

знову сів поруч з Асею.Не наважився впритул,але так  щоб  відчути

на дотик її тіло.

    - Може вип"їмо ще? - запитав не зовсім впевнено свою сусідку.

    - А пощо? - вдаючи з себе розгублену,поцікавилася Ася.- А знаю!

Ти хочеш напоїти самітню жінку,щоб поглумитися над нею.- Корогодська

вдавано підвела очі.

    сергій не знав що  відповісти.Для  продовження запропонованої

Асею гри  у нього не було жодного досвіду.Ця майже дитяча нерішу-

чість запалила жінку.

    - ні,  ти  не такий як всі тутешні бугаї,хлопчику.Від тебе не

смердить, - Ася чуттєво говорила ,взявши сергієву  голову  у  свої

білі,м"які руки.

    У хлопця запаморочилось в голові.Ў в цю хвилю жінка пригорну-

ла його  до  себе,довго  і глибоко поцілувала в губи.Сергій потім

точно не міг пригадати,що було далі.Світ перетворився  для  нього

на асіне  тіло.А  вона як ненажерлива хижачка вбирала й вбирала в

себе його нерозтрачену,молоду плоть.Вони кохалися як  гарячкувата

юнь,котра пізнала  досвід  вишуканої  зрілості.Вони полетіли у вирій

гріха,як сильні й прекрасні птахи.

    Повернув їх  на  корабель  стукіт у двері каюти.Протверизілий

Катков благав за порогу:

    - Рєбятка,давай-ка єщьо па рюмашкє.

    Ася вдягаючись кинула сергієві:

    - Лише запам"ятай,зайчику.Це буде до тих пір допоки цікавити-

ме мене.

    Хлопець мовчав.Він  не міг до кінця второпати що ця дивна на-

солода трапилася таки з ним.На порозі каюти Ася не звертаючи ува-

ги на  Каткова що стовбичав у дверах ще раз несамовито поцілувала

сергія.

    - Ти ще більша курва,аніж я.Просто ти не знаєш про це,милий.

    І вона пішла геть,така щойно близька і знову далека.

                           ******

    На судні зв"язок сергія з Асею швидко став відомий усім.Жінка

ні на кого не звертала уваги.Натомість закинула ходити в каюту до

боцмана і  Сатурна.Декілька  раз  бачили як Заверталюк щось гріз-

но-благально говорив їй біля шлюпок на палубі.Та на  тому  все  й

скінчилося.

    Сатурн невибагливий  у  своїх напівдиких любовних пристрастях

скидалося не особливо тужив  появі  ще  одного  суперника.Навпаки

здавалося він  тішився,що відтепер Ася не буде діставатися й боц-

ману.

    А та кожної вільної хвилини була разом з Сергієм.°ї пристрасть

до юнака немає меж як море котрим все плив і плив корабель.Завер-

талюк натомість  Сатурна  перекинув  увесь свій начальницькій

гнів зрадженого коханця на  Сергія.Але  той  поводив

себе чітко  за  статутом.Ў  не боячись боцмана посилав його пода-

лі,коли той перебирав міру.Та й сергієв дядько з Одеси не даремно

клопотався за  хлопця  у пароплавстві.Бо коли історія ця дісталася

капітана той виклакав боцмана  і сказав грубовато:

    - Слухай,Заверталюк,якщо не стоїть,то не роби  за  це  винних

інших.Облиш до Бабака чіплятися через Карагодську.

    І почалися нестямні для закоханих дні.Ася й сергій  зустріча-

лися щодня.Шторм  їх  пристрастів став наймогутнішим,коли хлопець

умовив сусідку асі по каюті перебратися  в  іншу,а  сам  почав  у

відкриту жити з Карагодською.

    капітан робив вигляд,що не помічав,це безсумнівне нахабство,

з боку  молодого матроса  очі.Бо  навпаки порядку стало більше.Боцман

з Сатурном не ворогують,Ася вже не дратує корабельних жінок,а  працю-

ють закохані ще краще,аніж раніш.

    Часто коли вони залишалися тільки вдвох,він ніжно перебираючи

загрубілими від тралу пальцями її волосся,пристрастно казав:

    - Ти моя перша і остання любов.В мене нікого  не  буде  окрім

тебе.

    Ася якось розгублено посміхалася у відповідь.

    - Ось  лише  зійдемо  на берег і забудеш мене.В тебе ще знаєш

скільки жінок буде?Багато,як квітів біля ганку.Ти молодий,у  тебе

ще все  попереду.Хочу тільки щоб і мене інколи згадував.Скажи,бу-

деш пам"ятати?!

    сергій у  відповідь  починав її несамовито цілувати і шепотів

здушеним від хвилюванням голосом:

    - ні,ти моя єдина.Моя перша і остання любов.

    Минуло ще два місяці плавання."Стахановець" почав  готуватися

до повернення в Одесу.На екіпаж чекав лише один двотижневий пере-

хід вздовж норвезького узбережжя.А там додому.

    сергій все  частіше почав замислюватися над їх з Асею майбут-

нім.Що буде по поверненню в україну?він хотів  бути  з  нею  зав-

ши.Так як цього прагнуть до безтямі закохані девятнадцятирічні.

    Йому було байдуже,що Ася набагато старше від нього,що їх  ро-

ман могло  породити  хіба-що море.Що меркантильне й раціональне в

своїй буденності життя на суші здатне на друзки розбити їх таке,по

самі вінця налите щастя.

    Ася ж це добре розуміла.Як і знала й  те  що  ця  безмірність

пристрастей тільки  відрізок  життя,скороминучий як цвіт яблуні у

травні.Вона декілька раз намагалася припинити їх зв"язок.Та  хіба

ж так просто було і самій асі відмовитися від заскарузлих,але та-

киї ніжних сергієвих рук,від його солодких і  м"яких  як  оксамит

губ?

    Чистий і цнотливий він породив і  у  її,вже  здавалось  такій

розхрістаній усім  вітрам  душі,щось  високе  і  світле.Ў їй було

страшно гірко,що справжнє щастя прийшло до неї так запізно,що до-

ля несправидлива  до  неї  подарувавши  кохання до молодого хлоп-

ця,майже сина.Ўнстинктивно,як єінка вона розуміла,що  ця  солодка

прірва може затягти у глибінь звідки немає виходу.

    В той день,коли капітан оголосив про повернення  "Стахановця"

до Одеси  вона  виставила речі сергія з каюти.Коли він побачив це

то впав на коліна і почав цілувати її неначе дитина.Ў вона,завжди

така тверда і непохитна,сама пустилася берега:

    - Ну,що ти робиш зі мною,любий?!Наше щастя наче торішній сніг

- тільки до весни.Пощо мучаєш і себе,і мене?  - плакала Ася,міцно

пригортаючи до грудей голову коханого.

    І знов  його  речі  були у її каюті.Ў знов настали до нестями

солодкі дні для двох закоханих.

    "Стахановець" йшов  вже  Средиземним морем,коли сергію випало

чергування на палубі.Він дивився  як  виграють  на  сонці  чоними

блискучими спинами дельфіни і як завжди думав про Асю.Він постій-

но думав про неї тут,за тисячі кілометрів  від  України.°ї  образ

застиляв собою  навіть спогади про рідне село,батьків.Ў ось зараз

на палубі сергію пристрастно закортіло негайно побачити Асю  при-

тулитися до  її теплого і п"янкого тіла.

    він знав що вона зараз ще має відпочивати після робочої  змі-

ни.Так,він дисциплінований  матрос.Однак,він лише на хвильку зали-

шить чергування,аби побачити її,відчути знайомий запах,почути ми-

лий голос.

    Перша палуба,друга,ось ще декілька метрів і їх  з  асею  каю-

та.Він неспішно  відкрив  двері.За секунду очі звикли до менш ос-

вітленого приміщення.А тоді  закричав голосом розлюченого звіра,

що побачив смертельного ворога.

    Ася напівгола сиділа на ліжку в обіймах розпашілого  від  за-

доволеня Заверталюка.Сергій без пам"яті почав бити боцмана руками й

ногами по голові.Він скаженів у люті як дика тварина.Заверталюк

закляк  від несподіванки і страху.Він навіть не намагався захищатися.

Ася мовчала і приречено дивилася на цю страшну сцену.Нарешті боц-

ман трохи оговтався,і прикриваючи обличчя,намагався встати на ноги.Та

молоді,дужі кулаки не давали йому це зробити.Тоді Заверталюк поповз

з каюти пораненим вужем.А сергій бив і бив немов огрядний і  лисуватий

боцман  був втіленням зла на землі.

    За хвилину другу Заверталюк таки  виповз  з  каюти.Сергій  на

мить призупинив  побиття  і  кинув  око на Асю.Та відвирнулася до

ілюмінатора.Заверталюк встиг піднятися на ноги і щосили побіг  на

палубу,поближче до людей.А тваринна лють сергія кинула його навз-

догін за боцманом.

    біля протипожежного  щита,вже  на  палубі,Заверталюк вхопивши

лома закричав:

    - Не підходь,щеня!Вб"ю!

    сергій не чув попередження,він не бачив що його суперник озб-

роєний.Летів як шуліка на здобич.

    Удар ломом прийшовся хлопцеві якраз по лобі.Молодий матрос на се-

кунду зупинився,а  тоді  як п"яний поточився до корабельного бор-

ту.Спершись руками на залізну огорожу,затуманиним поглядом  поди-

вився на воду,що пінилася внизу.Його тіло ставало ватним та неке-

рованим.З останіх сил він відштохнувя від палубних  дошок.Стрибка

не вийшло і сергій перехилившись через корабельний борт поввільно

почав сповзати донизу.

    Коли Ася  вибігла  на палубу,то встигла побачити лише сергієві

чобати,що тієї ж миті щезли за бортом.Він впав у воду мовчки.

Хтось вже кричав " стоп машина!","баркас на воду!".

    "Стахановець" почав збавляти хід.Люди висипали  на  палубу.Та

Ася добре бачила,що той кого вона кохала і невідомо ще скільки бу-

де кохати,так і не підвівши закривавленої голови, повільно  пішов

під воду.На поверхні моря у тому місці лише залишалася невелика черво-

на пляма,котра відпливала  все далі і ставала все менш  забарвленою.

                         *****

    На суді  Ася  Корагодська проходила як свідок.Сергієві батьки

дізнавшись про все намагалися і її  притягти  до  відповідальнос-

ті.Але слідство не знайшло у її діях прояву злочину.

    Коли ж суддя під час засідання запитав її навіщо вона зрадила

загиблому,добре  знаючи про  його реакцію, вона відповіла тихим і

зістарілим голосом:

    - Бо він казав що я його перша і остання любов.

    Так і записали у судовому протоколі.