Сірка Йосип

Журналіст українського походження, професор Зігенського університету та Українського вільного університету /ФРН/, який проживає нині у Канаді.  Йосиф Сірка активно пише до українських діаспорних газет та Інтернет-видань в Україні, зокрема часто виступає на сайті «Майдан». Часто буває в Україні, передовсім в Ужгороді, де мешкають троє його онуків.

Спольська Томцьо Наталія

Наталія Спольська Томцьо родом з України, бакалавр Карльтонського (Carlton) університету в Канаді, професійний перекладач. Її літературні переклади з англійського Дж. К. Честертона (G. K. Chesterton) та канадського Стефана Лікока (Stephen Leacock) друкувалися в журналі “Ми і Світ”, який виходив у Торонто, Канада, з початку 1950-их до кінця 1980-тих років, під редакцією Миколи Колянківського. Не друкований ще переклад Самуеля Джонсона (Samuel Johnson) “Молитви і Щоденник”.

Поеми, які тут подані, вибрані з недрукованої ще збірки паралельних перекладів Наталії Спольської Томцьо з еспанської “Творчий апогей. Ґенерація 1927. Антологія еспанської поезії ХХ-го століття”. Антологію підготував М. Ярослав Флис, професор еспанської мови і літератури на Арізонському (Arizona) державному університеті в США. Антологія містить вибірки творів Ґільєна, Салінас, Альберті, Ґарсія Лорки, Сернуда, Вісенте та Альонсо.

Стех Ярослав

Народився 28 лютого 1932 року в с. Вілька Вербицька Томашівського повіту Люблінського воєводства, Польща. Після закінчення середньої школи у Вроцлаві, студіював на Вищій Рільничій Школі в Ольштині. У цьому періоді був головою Воєвідського Правління Українського. Культурно-Освітнього Товариства УСКТ в Ольштині, кандидував на посла до сойму Польщі. Згодом здав іспити і дістався  на  філологічний факультет Київського університету ім. Т. Шевченка, у 1960 р.був звільнений з університету і посуджений за антирадянську пропаганду.  У 1981 р. дістався до Канади і закінчив філософський факультет Українського вільного університету в Мюнхені. Живе і працює в Канаді. Одружений з Анізією у їхній сім'ї троє дітей: Ігор (1959), Марко (1961) і дочка Адрiянна ( 1971). Є членом Національної спілки українських письменникі в Україні та члено. Спілки українських політв'язнів у Польщі. Довгі роки очолює Земляцтв. "Перемищини" в Канаді з осідком в Торонто та активно займається громадською роботою і є автором чотиріох дослідницьких книг, понад 600 статей,нарисів, рецензій, монографій переважно на Закерзонську тематику. Бере активну участь у міжнародних громадських і наукових конференціях.

Цюп’як Ірина

Директор центру ім. О. Гончара, доцент кафедри історії та політичної теорії НГУ Ірина Костянтинівна Цюп’як неодноразово з’являється на сторінках нашого часопису.

Центр культури української мови імені Олеся Гончара має за мету формування і розвиток гуманітарної свідомості студентства для подальшого піднесення національної культури і духовності і в цьому йому іноді допомагає журнал «Бористен». Щорічно проводиться віншування літературно-мистецького конкурсу ім.. О.Гончара, де відзначаються талановиті поети, прозаїки та музиканти.

Чорногуз Олег

 Народився  15 квітня 1936, село Іванів, Калинівський район, Вінницька область. — український письменник, журналіст, редактор журналів «Перець» та «ВУС», автор численних книжок гумору та сатири. Заслужений діяч мистецтв України (1996); Національна спілка письменників України, секретар (з 1988), член президії. Свою творчу дiяльнiсть вiн розпочав у редакцiях районних газет на Вiнничинi. Твори Олега Чорногуза перекладені на 22 мови світу. Перекладають на англійську: Рома Франко (Канада) — новели, Марта Олійник (Канада) — публіцистичні статті. Есперанто: Віктор Паюк (США) — статті та новели, уривки зі сатиричного роману «Вавілон на Гудзоні» i «Гроші з неба»; переклади мовою есперанто опубліковані у 24 країнах світу. Російською: Володимир Іконніков. У 2009 та 2008 роках світ побачили його дві книжки англійською: «Повість моїх літ» і «Ремезове болото» (сатиричний роман).Твори Чорногуза друкують в українській іноземній періодиці, зокрема: «Українська думка» (Великобританія, Лондон), «Нова газета» (США), «Свобода» (США), «Америка» (США), «Українське слово» (Франція, Париж).