«БОРИСФЕНУ» – 30. СТОРІНКАМИ ПЕРШОГО ЧИСЛА ЧАСОПИСУ

Деталі: Опубліковано: Четвер, 22 липня 2021, 11:04

В липні 1991 року вийшло перше число літературно - мистецького та публіцистичного щомісячника «Борисфен». На Придніпров’ї, у другій половині XX століття, це було перше видання культурологічного спрямування, тому його тираж 5000 примірників дуже швидко розійшовся серед читачів.

У програмній статті «Борисфену» зазначалося, що видання друкує лише ті матеріали, які не підвладні «скороминущому «старінню». То ж уже у першому числі часопису було видрукувано оповідання Валер’яна Підмогильного «Важке питання», яке вперше побачило світ у 1919 році у

січеславському виданні «Твори. Том 1» і з тих пір не публікувалося.

Починаючи з першого номера, «Борисфен» почав друкувати ті твори дніпропетровських літераторів, які у 1970–1980-і змушені були «відлежуватися» по шухлядах письменницьких столів, як поемний цикл Михайла Чхана «Чорний шлях», у якому з великою художньою силою виписано всі етапи поневолення України, наруги над її духом та мовою, де в образі різних орд показано найрізноманітніші сили утиску: від татаро - монгольської навали (Чорна Орда) через петровсько - катерининське зросійщення й покріпачення українського народу силою царського можновладдя аж до фашистської чуми і далі – до найстрашнішої Сірої Орди, названої в Чхана міщанством.

Розмаїття літературних імен краю і творів, серед яких і згадані вище, знаходимо у матеріалі «Слово, що з власного болю». Голова Дніпропетровської організації Спілки письменників Валентин Чемерис говорить про неперервність літературних традицій у краї. То ж на чільному місці у «Борисфені», починаючи з першого числа, стали публікації творів дніпропетровських письменників, які творили і творять сучасну літературу. У першому числі було опубліковано гостросюжетне фантастичне оповідання Віктора Савченка «Тигреня», поезії Олександра Зайвого, Володимира Сіренка, Валентина Бурхана, Гаврила Прокопенка.

Уже з першого числа «Борисфен» почав друкувати матеріали, що висвітлюють невідомі, призабуті або замовчувані сторінки з історії українського народу, розповіді про білі і чорні плями в цій історії. З цього циклу була опублікована публіцистична розвідка Олексія Дашевського «Нестор Махно: Документально спростований обман».

Одним із завдань часопису було підняття проблемних питань культурного життя міста і краю. У першому числі була опублікована актуальна і сьогодні, через 30 років після її написання, стаття завідуючої музеєм «Літературне Придніпров’я» Олени Аліванцевої «Задушливі обійми торговельників» про історію створення музею і проблему охорони пам’яток історії і культури.

«Борисфен» став трибуною для всіх мистецьких сил Придніпров’я. Микола Долгов – співробітник науково - дослідної лабораторії українського фольклору і народних говорів Придніпров’я, подав ґрунтовний матеріал «Козацькому роду – не буде переводу» про кобзарське мистецтво краю, а поетеса, літературознавиця Наталка Нікуліна створила допис «Журавель у небі», де спробувала звернутися до глибинних витоків мистецтва відомого петриківського художника Федора Панка.

Журнал не забув і про своїх найменших читачів. Була створена дитяча сторінка «Даринка», яка надалі буде вміщувати цікаві вірші, оповідання, загадки, веселі мініатюри та фотографії для дітей.

Серед рубрик «Борисфену» – сторінка гумору «У Івана Сміхована», де була опублікована гумореска павлоградця Андрія Коцюбинського «Лицедії».

Велика увага у першому числі часопису була приділена постаті Д.Яворницького. Завідуюча відділом археології Дніпропетровського історичного музею ім. Д.Яворницького Лариса Чурилова розповіла про колекцію кам’яної пластики музею, яка досягла найбільшого обсягу при Д.І.Яворницькому і була одним із улюблених предметів його досліджень.

Інтерв’ю поета й мистецтвознавця Віталія Старченка зі скульптором Володимиром Наконечним та архітектором Василем Мірошниченком висвітлило історію створення проекту пам’ятника Дмитру Яворницькому. Гонорар за перший номер щомісячника було переказано на спорудження пам’ятника Д.І.Яворницькому.

Наводимо уривок з поеми «Чорний шлях» Михайла Чхана, яка була видрукувана у «Борисфені» співробітниками музею «Літературне Придніпров’я» з архіву Михайла Чхана, який тоді надійшов до музею і опрацьовувався, а зараз зберігається у фондах Дніпропетровського національного історичного музею ім.Д.І.Яворницького.

ПЕРЕД ДОРОГОЮ

(ВСТУП)

Хто їх випалив – перші пекучі сліди,

Що лягли, мов на совісті плями?

Чорний шлях, ніби рев людожерський орди,

Прямо в душу, у серденько прямо.

Чорний шлях, ніби гадина, гриз і труїв,

Лихо лив, як з пекельного жерла –

Мали б згинуть, здається, і сто Україн,

А вона – і єдина – не вмерла.

Тільки пил, наче попіл спожарених сліз,

Залягав чорноземно, густинно –

Чорний шлях пробивав Україну наскрізь,

Наче спис, що загнали у спину.

Як не вкрали, Вкраїно, у тебе ім’я –

Рвали ж небо твоє на онучі?!

Чорний шлях – то історія чорна твоя,

Мов брехня безпросвітна, живуча.

Ним тягли тебе, мамо, на глум, на заріз,

Ним вторгався за каїном каїн.

І нехай він тепер забур’янів, заріс –

Чорні душі його ще шукають.

Ти побачила шлях, що до світла повів,

Не блукатимеш хворо і сліпо –

Ні, не буде у тебе ні чорних шляхів,

Ані чорної стежки, ні сліду.