Надія Слівінська: “Я люблю Україну!”

Надія Слівінська із Дніпра не лише красива зовні, але і душею. Дівчина впевнена – майбутнє в України залежить від нас. І того, наскільки ми поважаємо рідну країну. Надія як ніхто знає, що таке війна. Її батько воював у зоні АТО. Для Надії вишиванка та гімн – не порожні атрибути державності.

«Хто я? Я Надія і у моєму серці живе Україна. Знаєте, мені 17 і в цьому році я вступаю до університету. Нічого цікавого. Але я маю дещо, що робить мене особливою. Це мрія зробити нас найщасливішими у світі. Нас-українців. Мрію написати нову сторінку в історію, в якій всі прочитають, як українські навчальні заклади стали прикладом для наслідування в країнах Європи, як вчителі та лікарі отримують найвищу зарплатню у світі. Тому що – це просто і можливо. Але ми не маємо права забути минуле, яке було написане кров’ю українців і спотворене ворогами.
Про яких, до речі, я не раджу забувати ніколи. Я знаю, що по всій Україні розсипані перли та діаманти, якщо їх зібрати в одне намисто, то ми зможемо створити той куточок, про який писав Шевченко. Згадайте, як ретельно радянська влада приховувала правду, але сьогодні ви знаєте її.
Кожен з вас може стати важливою цеглиною у будівництві щасливого майбутнього. Браття мої і сестри, якби ж ви тільки знали, як я пишаюсь тим, що я українка, я вдячна Господу за те, що прокидаюсь під спів солов’їв, шумних гаїв та зелених верб. Разом ми подолаємо всіх вороженьок. Слава Україні!»

З улюбленою викладачкою української мови та літератури Оксаною Сухоніс

Серія КВ, реєстр. номер 16084-4556 ПР. Рік видання двадцять перший. Постановою президії ВАК України від 9 квітня 2008 року за № 1-05/4 журнал внесено до переліку наукових фахових видань України, у яких можуть публікуватись основні результати дисертаційних робіт з історії, філології, політичних наук, мистецтва та культурології.