Ні, я жива, я буду вічно жити, я в серці маю те, що не вмира…: На Дніпропетровщині громадські активісти говорили про життя та творчість Лесі Українки

150 років тому у Новограді-Волинському – 25 лютого (13-го за старим стилем) 1871 року – у шляхетній і освіченій родині Олени і Петра Косачів народилася дівчинка. Її назвали Ларисою, але вона візьме псевдонім «Леся Українка» і стане одним із стовпів української культури. Батько Лесі (Лариси Косач) був правником, дійсним статським радником, маршалком Ковельського повіту. Мати (у дівоцтві Драгоманова) – відома письменниця і громадська діячка, яка взяла собі псевдонім – «Олена Пчілка». Її брат, дядько Лесі Українки, Михайло Драгоманов – видатний український історик, філософ, дослідник мови, фольклорист, прихильник ідеї «європеїзму» України.

 

До 150-річчя з дня народження Лесі Українки у Дніпропетровській ОДА організували творчу зустріч. Громадські активісти говорили про життя та творчість видатної поетеси і письменниці, декламували вірші.

За круглим столом зібралися представники облдержадміністрації та громадських організацій, науковці, письменники.

Представник УВП ОДА Андрій Ніколайчук розпочав іпрезу словами про те, що цей круглий стіл - це не лише шана великій поетесі, але і спосіб об'єднання громадскості. "В часи такої суспільно=політичної ситуації, війни на Сході Україні важливо, аби такі заходи поєднували свідомих і патріотичних українців. Адже постать Лесі Українки - це ще один символ нашої держави, багато її віршів - це певні пророцтва нашого сьогодення", - сказав він.

 

«Твори Лесі Українки досі живуть та не втрачають актуальності, – зазначив громадський діяч Василь Дудко. – Вона – це той «наріжний камінь» нашої держави, на який маємо спиратися».

Говорили про роль Лесі Українки в розвитку культури країни та державотворенні. Про поезію та кохання в житті письменниці. Відомі та нові аспекти її творчості.

«Леся Українка – геніальна поетеса. Надзвичайно талановита, яку ще не перевершив ніхто. Це символ та бренд України – літературної, культурної, чуттєвої, пристрасної. Незважаючи на хворобу, вона була надзвичайно сильною, – сказала поетеса Леся Степовичка.  – Обожнюю її вірші. Вона надихає писати».

Наразі також з’ясувалось, що саме у Катеринославі був надрукований підручник, який Леся Українка написала в 19-річному віці. Цей факт дослідила дніпропетровська письменниця Леся Степовичка.

«Вона писала підручник «Стародавня історія східніх народів». Ольга Кривинюк мешкала у нас, у Катеринославі, працювала патронажною сестрою, і Леся Українка пише сестрі: де б мені видати свій підручник, у Києві чи, може, ти спробуєш у Катеринославі», – розповідає письменниця.

Серед інших тем – діяльність родини Косачів на Катеринославщині. Говорили й про знайомство Лесі Українки та Дмитра Яворницького.

«Леся Українка побувала у Катеринославі лише один раз, у червні 1891-го. Разом з матір’ю та молодшою сестрою їхали до Криму – через наше місто. Відвідали Кодацький поріг – про це поетеса написала у своїх спогадах», – сказала завідувачка меморіального будинку-музею Д. Яворницького Яна Тимошенко.

 

Пані Яна наголосила, що Із видатним краянином, істориком Дмитром Яворницьким Леся Українка познайомилась1910 року, коли лікувалась у Єгипті. Після цієї зустрічі вона писала до рідні в Катеринослав: «Він завзятий дід – лазив і на піраміди, і в піраміди, і де його тільки не носило! Це в шістдесят літ і з ревматизмом…» У подарунок від Лесі про зустріч у Єгипті Яворницький одержав дерев’яну палицю та спільне фото. 

"Є також версія, що саме Яворницький своїми цікавими розповідями про козацтво надихнув Українку на історичну поему «Бояриня». Науковці зазначають: із Дмитром Яворницьким родину Лесі Українки також поєднувала спільна любов до етнографії. Олена Пчілка, Леся та Ольга збирали українські народні узори, зокрема, Ольга Косач-Кривинюк замалювала зразки вишивок Катеринославщини. У садибі збережено спільне фото Лесі Українки та Дмитра Яворницького", - сказала вона.

 

Дмитро Яворницький і Леся Українка. Гелуан, лютий – березень 1910 р. В листі від 2 (15) лютого 1910 р. Леся Українка повідомляла: Вчора був у мене Яворницький, […] Тепер він поїхав у горішній Єгипет оглядати тамошні руїни, а на поворіт проживе тут з тиждень на нашій віллі для відпочинку. В листівці з 4 (17) березня 1910 р. вона писала, що Яворницький вже виїхав з Єгипту. На цих підставах фото можна датувати лютим – березнем 1910 р.

 

Серія КВ, реєстр. номер 16084-4556 ПР. Рік видання двадцять перший. Постановою президії ВАК України від 9 квітня 2008 року за № 1-05/4 журнал внесено до переліку наукових фахових видань України, у яких можуть публікуватись основні результати дисертаційних робіт з історії, філології, політичних наук, мистецтва та культурології.