«З нових видань журналу «Бористен»

За десятиріччя існування серії книг « Бібліотека журналу «Бористен» чи не вперше мені складно визначити жанр цієї  книги.  Бо у порівняно невеликому за обсягом виданні Ви зустрінити і поезії, і публіцистичні матеріали, і нариси, і довідкові статті. Одне слово, збірник «Добро долає відстань» строкатий як за жанрами так і за автурою. Однак, що є незаперечним  ця книжечка найперше про Добро. Не даремно саме це слово ключове у її назві. Чому так? Трохи передісторії як народилося це видання.

 

Свого часу на шпальтах журналу «Бористен» з’явилася вірші вихованця Дніпровського дитячого будинку з вродженими та придбаними фізичними вадами Петра Сабатина.  В передмові до невеличкої добірки ми розповіли про непросту долю хлопця. Поезії  молодого літератора зацікавили  наших читачів за океаном. Зокрема, членкинь   96-го відділу Союзу Українок Америки з далекого Дітройту. Українських жінок за океаном схвилювала і непроста життєва ситуацію хлопця і його щирі, оголені як правда вірші. Промотором ініціатив у справі опіки над Петром виступила довголітня приятелька щомісячника «Бористен» пані Лідія Таращук.

І ось вже завдяки небайдужим союзянкам наша редакція з приємністю передала Петрові новий сучасний ноутбук. Не лише як модерне перо, а як цілком слушно зауважили заокеанські берегині, можливий чинник для адаптації Петра до самостійного життя. Бо склалося якраз так що перед тим як отримати дарунок  членкинь  96-го відділу СУА він ставши повнолітнім  полишив сиротиниць. І як прийнято в більшості  таких випадків в Україні оселився …… в старечому домі.

Людина хоч  й крил і не має, а літає. Особливо коли це творча особистість. Ось і Петро з перших років свого віршування мріяв про особисту збірку поезій. І знову ж таки завдяки українкам з Америки ця мрія здійснилася. Адже основу збірника «Добро долає відстань» складають поезії молодого літератора. Кошти на його видання зафундували окремі членкині  96 –го відділу СУА з Дітройту.

У цих рядах я не збираюся рецензувати твори Петра. Зазначу лише що коли він хоче стати справжнім поетом, то мусить запам’ятати просту і давню істину. Справжній   талант це найперше щоденна праця, робота над своїми творами, навчання і пошук нового. Іншого світова література не знає. Побажаємо ж  Петрові Сабатину наснаги на цьому нелегкому шляху.

А ще як і зазначав на початку  цих нотатків  збірник  найперше про Добро. А саме про людей які його творять. А тому Ви зустрінити тут розповіді не лише про  96-й  відділ СУА якій так шляхетно опікається долею хлопця, а і більше дізнаєтеся взагалі про діяльність  про Союз Українок Америки. Так само безперечно буде цікаво ознайомитися  з думками  тих небайдужих людей, котрі старалися в різний спосіб допомогти Петрові у його непростих життєвих обставинах.  І звичайно не могли ми оминути увагою роки , які було проведено молодим поетом у Дніпровському дитячому будинку для дітей з вродженими та придбаними фізичними вадами. До честі цього соціального закладу в ньому працюють здебільшого справжні подвижники, віддані справі оіпки над сиротами.

   А тому  в підмурках  таланту і здібностей і таланту Петра Сабатина і їх шляхетний труд. Отож, швидше перегортайте сторінки цієї книжечки. Вона окрім поезій подарує Вам зустріч з людьми щирими та самовідданими.

 

                        Фідель Сухоніс, упорядник видання, шеф-редактор журналу «Бористен»

 

Наша праця мусить продовжуватися

У 1925-му році, п’ять українських жіночих товариств у місті Ню Йорк вирішили об’єднатися в одну центральну організацію яку назвали Союз Українок Америки.  

Головна мета об’єднання, яка не змінилася до сьогоднішного дня, була:

1.     Повідомляти вільний світ про події в Україні

2.     Допомагати Україні морально і матеріяльно

3.     Зберегати українську ідентичність,  спадщину,  і народні традиції

             

 Протягом 95 років організація поширилася через США, і тепер існують 10 активних Округ, а крім цего Округа Вільних членок.  Перша Округа поза Ню Йорком була заснована у Детройті у 1935-ому році, і тепер девять відділів належать до цеї Округи.

96-ий Відділ був заснований групою молодих жінок у 1968-ому році, і його Патрокою було вибрано Аллу Горську   До теперішнього часу це є один із найбільше активних відділів СУА у Детройті, до якого сьогодні належать 32 членки. 

Від початку було рішено що відділ буде займатися збереженням українського мистетсва, культури, і традицій,  і такі проєкти продовжуються до тепер.  Виставки писанок, вишивок, тканин, різьби, ітд. були пляновані для  українських та американських публік.   Пропагування інформацій про українське мистецтво в американській пресі, літературні вечорі, і доповіді про українську еміграцію в американських установах були і є дуже вартісними.  З часом деякі членки учителювали в українських школах і провадили світлички.  Таксамо відділ активно піддержує проєкти Головної Управи СУА в Ню Йорку і Детройтської Окружної Ради.

У 1970-их роках,  з ініціятиви трйох членок відділу,  засновано Комітет Оборони Переслідуваних в Україні.   Праця комітету включала:

1       Організовання громадські демонстрації і протести проти масових арештів

2       Вироблення контактів із зовнішними урядовцями та журналістами

3       Організовання три-денну голодівку перед ратушем Детройту

4       Участь двох членок у конференціях Міжнародного Року Жінок при ОН у

Мексіко і Міжнародного Року Дитини при ОН у Ню Йорку

У 1980-их роках членки Відділу активно співпрацювали в громадських зустрічах із звільненими політвязнями і бувшими дисидентами.   Одна членка брала участь у конференції  Міжнародного Року Жінки при ОН у Копенгагені і була перекладачем Ніні Строкаті-Караванській.  З нагоди 1000-ліття українського Христіяньства у 1988-ому році, друга членка брала участь у конференції Гелсінського Договору на тему релігії у Парижі.

 

Після проголошення незалежности України появилася нагода безпосередної допомоги.   По-одинокі членки відділу організували та координували освітні обміни студентів,  викладачів, та науковців між університетами в околиці Детройту та трйома Львівськими університетами.  Також повстала нагода організувати виступи відомих українських артистів і  науковців, і деякі членки особисто займалися тими гостями.

 

У 2000-их роках, крім згаданих регулярних проєктів, відділ активно включився до двох дуже вартісних бенефісів   Перший був проєкт СУА  “ Молочко, булочка, і книжечка” для наймолодших школярів України.  Разом 96-ий і 53-ий Відділи спонсорували бенефіс на допомогу Дніпропетровському сиротиньцю для дітей із різними вадами   Обидва ці проєкти були дуже успішні, і членки відділів були щиро вдячні усім жертводавцям.  У 2008-ому році, 28-ма трй-річна Конвенція СУА відбулася у Детройті.  Голова і шість членок комітету підготовки і переведення цеї успішної події належали до 96-го Відділу. 

 

У 2010-ому році, три членки відділу були провідниками у співпраці між Фундацією Уккраїна-США та Відкритим Світом фінансований Конгресом США.  Гостили п’ять педагогів з України протягом одного тижня і їх водили по різних шкільних установах.

 

Як вже згадано, 96-ий Відділ бере участь у постійних проєтах Головної Управи і Детройтської Округи, а крім цего жертвує фонди на харитативні цілі проголошенні через Головну Управу або Окружну Раду.  Крім 15 членок відділу які займають пости при Окрузі, дві також добровільно перебрали відповідальні становища при Головній Управі.  Через довгі роки Головна Управа провадить Стипендійну акцію для українських студенток в Україні і Бразилії.  Відділ допомагає двом студенткам кожного року, а голова Окружного Стипендійного комітету є наша членка.   Около 10 років тому Головна Управа проголосила акцію допомоги пенсіонатам в Україні, і Детройтській Окрузі був назначений пенсійонат у Тернопільській Області.  Кожного року Округа там висилає дві або три великі пачки з одягом, постіллю, рушниками, і гігієнічними продуктами.  Цим проєктом займається комітет Суспільної Опіки який до недавного часу складався виключно із членок нашого відділу.  Комітет Суспільної Опіки таксамо кожного року приготовляє і розвозить малі Великодні і Різдвяні подарунки для старших і немічних українців в околиці.  Висилаємо квіти і карточки хворим, а по-одинокі членки відділу відвідують хворих або осамітнених жителів домів для старших.  

У 2018-му році 96-ий Відділ урочисто відзначив свій Золотий Ювілей.  Молоді жінки які засновали відділ і ті що до них долучалися через роки, як мями а потім бабці посвячували багато часу на харитативну працю.  Так само вони розповсюджували інформації вільному світові про Україну за Залізною Куртиною.  Хоч Україна має незалежність її потреби далі яскраві, і наша праця мусить продовжуватись.

  

 

Тілки мала частина коштів наших харитативних проєктів є покрита вкладкою яку кожна членка платить річно.  Щоб придбати додаткові фонди  відділ провадить Різдвяні базарі, випродажі печева, і льотереї.  Мусимо додати що ми не тільки працюємо для громади але також дбаємо про добро, гумор, та здоров’я своїх членок та родин.  В дружній атмосфері членки сходятся на веселих зустрічах по домах, в театрах, музеях, реставраціях, та серед чудовоі природи!

 

Лідія Таращук, членкиня 96-го відділу СУА

Робимо добрі справи разом!

 

Довгі роки співпраці поєднують наш соціальний заклад із редакцією  Всеукраїнського  щомісячника «Бористен». Спільні проекти, які реалізовано з небайдужими журналістами і читачами журналу, заслуговують на окремий допис. Однак,  цього разу я хочу зупинитися  на книжковій новинці під назвою «Палка молодість моя». Основу цього художньо-публіцистичного збірника складають вірші нашого колишнього вихованця Петра Сабатина. Упорядником видання виступив шеф-редактор щомісячника «Бористен» Фідель Сухоніс.

А народилася ця книжечка після того як на одній художній імпрезі в нашому закладі з своїми віршами виступив тоді ще наш вихованець Петро Сабатин. Обділений долею юнак схвилював присутніх своїми поезіями. Ось тоді й ми разом з Фіделем Сухоносом вирішили спробувати видати вірші обдарованого хлопця. Розпочали пошук спонсорів.

І вони знайшлися хоч і за океаном. А саме ними стали  членкині 96-го відділу СУА. Я певна що цей наш спільний проект викликав задоволення в серцях  союзянок- українок з Америки. 

 Наш комунальний заклад «Дніпропетровський дитячий будинок – інтернат» Дніпропетровської обласної ради є соціально – медичною установою для постійного проживання дітей віком від 4 до 18 років з вадами фізичного та/або розумового розвитку та психічними розладами, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування, освітніх та реабілітаційних послуг. В заклад зараховуються як діти – сиріти, діти, позбавлені батьківського піклування, так і  діти, які мають батьків.

Але нам не байдужа доля  вихованців і після того як вони  залишають  стіни соціального закладу. Позаяк  і книга Петра Сабатина побачила світ вже після того як він не належав до наших підопічних. Між іншим, Петро не поодинокий ким ми можемо пишатися.

Серед колишніх вихованців є майстри спорту міжнародного класу, заслужені майстри спорту, чемпіони Світу, призери параолімпійських ігор тощо.

Ну, а тепер сподіваємося буде ще й поет. Та й навіть не це головне. Адже  найважливіше завдання будинку-інтернату в різний спосіб адаптувати дітей з  обмеженими фізичними можливостями до самостійного дорослого життя. А вже де вони себе зможуть реалізувати на загал справа другорядна. Отож,  талановитого  тобі пера, Петре!

 

                                                                      Вікторія Легка, методист Дніпропетровського  

дитячого будинку – інтернату

 

Серія КВ, реєстр. номер 16084-4556 ПР. Рік видання двадцять перший. Постановою президії ВАК України від 9 квітня 2008 року за № 1-05/4 журнал внесено до переліку наукових фахових видань України, у яких можуть публікуватись основні результати дисертаційних робіт з історії, філології, політичних наук, мистецтва та культурології.