ДО 90-річчя ВІД ДНЯ НАРОДДЖЕННЯ ВИЗНАЧНОЇ ПОЕТЕСИ-ПИСЬМЕННИЦІ ЛІНИ КОСТЕНКО

Деталі: Опубліковано: П'ятниця, 20 березня 2020, 16:45

Доки в нас є Тарас Шевченко, є Леся Українка, є Іван Франко, є Ліна Костенко... – буде жити народ.

Класиками народжуються, але стають ними не одразу. Свій шлях пройшла талановита і міцна за характером Ліна Костенко. Біографія Ліни Костенко – приклад для понаслідувань чесним українцям. Усе своє життя геніальна поетеса та письменниця не боялася влади та відкрито говорила всю правду про неї як за часів КДБ, так і за президентів Кучми і Януковича. Зараз вона не мовчать схвалює позитивні речі і з притаманним сильним словом критикує все негативне, особливо крутикує погань яка рветься до влади заради наживи. З цією глибоко-мислюючою письменицею пов’язана історія нашого життя. Ліна Костенко пише цікаво, зворушливо і її кожне слово, це ядро істини, яке заслуговує на розсудливі аналізи. Ліна Костенко... Її біографія – не тільки must read для дітей, а й обов'язкова для прочитання кожному свідомому українцю. Своїм життям та творчістю геніальна письменниця заслужила титул сумління нашої нації. Вона не скорилася, коли радянська цензура заборонила друкувати її твори, вона не мовчала в складні для України часи. Коли навкруги панував терор і ляк не багато було таких які піднимали правду проти пануючого хору більшовицької брехні. Ліна Василівна Костенко народилася у сім'ї вчителі 19 березня 1930 року в м. Ржищеві на Київщині. Коли дівчинці було 6 років – родина перебралася до столиці, де Ліна закінчила школу. Ще будучи ученицею, вона почала відвідувати літературну студію при журналі "Дніпро", який редагував Андрій Малишко. Перші вірші Ліна Костенко випустила в 16 років. Після закінчення середньої школи майбутня поетеса вступила в Київський педагогічний інститут, а після його завершення стала студенткою Московського літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в 1956 році. Дівчина проникливим своїм розумом поступенно пізнавала правду, про тяжкі часи поневолення нашого народу, насильницькою колективізацією і катастрофічною епохою голодомору 1832-33 рр. врешті про фізичне нищення української свідомої інтелегенції вбільшовицькій імперії. На цьому матерялі гартувала свій характер письменниця. Кожен, хто обзнайомлений з творчістю Л. Костенко, це обов’язково дійде до такого висновку. Одразу після завершення навчання Ліна Костенко видала свою дебютну збірку поезій "Проміння землі". Друга збірка "Вітрила" вийшла в 1958 році, за нею – збірка "Мандрівки серця" (1961 р.). Поетесі одразу вдалося завоювати любов та повагу українців, але не всім подобалася її творча діяльність. "Зоряний інтеграл" 1962 року влада заборонила друкувати її твори, і відтоді за Ліною Костенко застосовано нагляд її ім’я зникло і завмерло на 15 років.
          З цього часу поетеса писала "в шухляду" та стала однією з ключоваих фігур покоління українських шістдесятників. За час вимушеного мовчання поетеса не сиділа склавши руки та створила свої найкращі твори: і "Берестечко", і "Маруся Чурай", і поезії, що згодом ввійшли до збірок "Над берегами вічної ріки" та "Неповторність". Повернутися до читачів Костенко змогли лише 1977 року: тоді опублікували збірку її віршів "Над берегами вічної ріки", а 1979-го — історичний роман у віршах "Маруся Чурай", який чекав свого виходу 6 років. За нього поетеса отримала Державну премію імені Тараса Шевченка. Ліна не вміла мовчати, пам’ятаю її з 60-х років, як вона долучалася до протестів проти політичних арештів нбі неправедних нсудів, то часто сама попадала в коло обвинувачешних системою. Ніжна вродлива жінка сама витримувала наругу, а тоді до української незалежності надій не було. Пам’ятаю, як ми великою групою з Л. Костенко їхали на могилу Шевченка до Канева. По дорозі іо в Каневі Ліна серед молоді була лідером і вміла вдержувати атмосферу патріотизму серед молоді. Про особисте життя Ліни Костенко мені не так багато відомо. Письменниця була двічі одруженою. Перший шлюб з Єжи-Яном Пахльовським, що став батьком дочки Костенко письменниці Оксани Пахльовської, протривав недовго, бо вони не зійшлись характерами. Пахльовський за національністю був поляк і мав свій погляд у відношенню українських справ.Далі Костенко мала стосунки з Аркадієм Добровольським, письменником і перекладачем, який пройшов сталінські табори. Тоді поетесі було 28, а йому – 48. Знову взаємини не склалося. Другий шлюб Костенко взяла із директором кіностудії імені Довженка Василем Цвіркуновим. Разом вони прожили 25 років, аж до його смерті. Від цих стосунків Ліна Костенко народила сина Василя. Ліна Костенко вродлива жінка і в неї закохувалися мужчини. Подібно, що в неї був закоханий Василь Симоненко, який жив коротко, але знаний на весь світ з своїх патріотічних віршів. Поклонників в Ліни Костенко було заначно більше, які залюблювалися в неї. Не так давно Дмитро Павличко зізнався, що досі береже коробку сірників, куплених кілька десятиліть тому, аби прикурити їй цигарку. "Ліна Костенко була екстравагантною й інколи любила закурути цигарку".
            Варто додати, що Дочка Ліни Костенко Оксана Пахльовська теж стала письменниця, вона живе з матір'ю у Києві. А от син поетеси працює програмістом у Штатах. Внучка ж Костенко Ярослава-Франческа Барб'єрі вивчає філософію у Римському університеті "Ля Сап'єнца", де її мама завідує кафедрою україністики. При тому варто підкреслити і цей факт, що в 1963 році вона спільно з Аркадієм Добровольським написала сценарій до фільму "Перевірте свої годинники". Стрічка розповідала про українських поетів, загиблих під час Другої світової війни. Фільм зняли 1964 року, але на екрани він так і не вийшов. Остаточний варіант "Хто повернеться – долюбить" був так змінений, що Костенко відмовилася від авторства сценарію. Вона амбітна вміє відмовляти не тільки колегам: вона відмовилася і від премії "Золотий письменник України", не пояснивши нічого жодним словом, і від звання Героя України, яке хотів їй вручити Ющенко, а фраза "Політичної біжутерії не ношу" стала мало не афоризмом. Вона має відвагу популяризувати оргінальні погляди, протиставитись усьому, що суперечить інтересам нації і людській гідності. Ліна відмовилася від кучмінського ордера, знаючи що цей же президент-Кучма протягом двох каденції на цій посаді став сам міліонером і збагатив свою родину, а народ залишив в злиднях на поталу. З нею пов’яязано чимало регалій, хоча вони для неї нічого не значать. Костенко широкоформатні твори – історичні романи, знайомість чужих мов, зріла і свідома праця мужньої поетеси з студентами в Києво-Могилянській академії, яку так прекрасно відродив і цінував та очолював один із найкращих знавців і дослідників її творчости Вячислав Брюховецький – домігся заслуженого визнання Л. Костенко почесного професора Києво-Могилянськоїю академії та вона почесний доктор Чернівецького національного університету (2002); лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка (1987, за роман "Маруся Чурай" і збірку "Неповторність"); лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги (2000). Також її було нагороджено Почесною відзнакою Президента України (1992) і Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня у березні 2000 року- про неї з гордістю згадують.
          Героїчну поставу Ліна виявила у 2005 році вона взяла участь в експедиції до Чорнобильської зони. Письменниця активно працювала нарівні з усіма вченими, рятуючи предмети побуту і артефакти народної культури від знищення і забуття. А на завершення пригадаймо, що після книги італійською "Інкрустації" (1994) та "Берестачка" (1999) Ліна Костенко знову зникла з публічного простору України на деякий час повернулася лише в період Помаранчевої революції. Слід підкреслити, що Ліна Костенко в 2010 році видала свій перший прозовий твір "Записки українського самашедшого", що викликав великий ажіотаж. У цьому ж році вийшла також її поема "Либідь", загальний наклад якої склав 14000 примірників та в 2011 р. появилися поетичні збірки "Мадонна перехресть" і "Ріка Геракліта". Про Ліну Костенко можна багато писати, це сильна індивідуальність як людина, як вчена публіцистка з добрим відчуттям виваженик жінка політик. Можна сказати це титан серед нашою публіцистики. Зрештою, 19 березня 2020 р. письменниці виповнюється 90 років, тому здоров'я вже не те, але заохочую читати творчість Ліни Костенко, ця творчість окрилює!

Ярослав Стех (Канада)

Я просто не можу не згадати Ліни Костенко:

Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.

Почуте вражає лише завдяки чиїйсь інтерпретації – воно потребує експерта, якого ми наділяємо відповідними повноваженнями та до якого ми готові прислухатися чи навіть якого ми готові слухатися. А побачене дивує неопосередкованим враженням, конституюючи цілісного та повноправного вільного суб’єкта.