Безперечно творчість Олега Чорногуза є помітним явищем в сучасній вітчизняній літературі. Письменник –романіст має і добре, і гумористичне перо. Не даремно ж його «Аристократ з Вапнярки» вважається першим українським сатиричним романом, який одразу після виходу в світ став бестселером і розійшовся майже півмільйонним накладом.

І ще багато-багато творів Олега Чорногуза радували читачів, закликали їх любити і вірити в Україну. Його громадянська позиція викликає і повагу, і шану. Бо як не мінялися політичні вітри в країні вітрила його таланту завжди були спрямовані в бік соборної, незалежної, української України.

« Московська церква – випробуваний важіль Кремля є сьогодні найголовнішим не церковним, а політичним інструментом з упровадження імперської ідеї в Україні. Адже московська церква на усіх етапах завоювання чужих земель стояла поруч з кривавим багнетом свого рідного завойовника. Навіть в атеїстично-більшовицький вік кремлівські вожді згадували енкеведистську церкву і її пастирі благословляли і виправдовували будь - яку війну Московії, навіть найсправедливішу, в ім’я завоювання нових територій чи утримання тих, які забажали жити самостійно.»

Це рядки з публіцистичної статті Олега Чорногуза « „РУССКІЙ МІР”, або НЕОГОЛОШЕНА МОСКВОЮ ВІЙНА?!» в якій він силою свого письменницького таланту відгукується на духовну експансію нашого споконвічного північного ворога. А тому важко сказати у цю буремну для України пору – чим більше прислужив своєму народу Олег Федорович чи письменник – романіст чи як незламний патріот –публіцист. Одне ми знаємо достеменно: твори О. Чорногуза назавжди лягли в історію української духовності.