Відтепер «Наша Церква»

Деталі

Опубліковано: Субота, 29 грудня 2018, 11:25

Дорогі друзі, чергове число бюлетеня «Наша Церква – Київський Патріархат» , котре Ви тримаєте в руках у грудні унікальне . Хоча б тому що замість звичної назви він тепер називається «Наша Церква». Майже 16 років виходу в світ,  сто вісімдесят три номери – такий шлях подолав релігійний додаток журналу «Бористен» «Наша Церква – Київський Патріархат». 

За цей час видання у певній мірі виконувало ті завдання, котрі на нього покладалися. А саме інформування  читачів про ситуацію в УПЦ КП, розвінчування брехні та наклепів з боку недругів Церкви. В першу чергу оточення Московського Патріархату і його філії УПЦ МП. Ми розповідали про непросту ситуацію в Українському  Православ’ї  в діаспорі, про благодійницькі  акції вірних УПЦ КП по обидва боки океану.

А ще своїми публікаціями ми  засвідчували , що незважаючи на історичну  конфесійну відмінність, українці єдина нація, котра нікому не дозволить бути господарями у власному домі. Тим більш на духовній ниві. Саме цьому присвячена постійна рубрика нашого видання «З життя братньої Церкви», яка  присвячена діяльності Української Греко-Католицької Церкви.

Ми не прагнемо прискорити хід історії, не висуваємо ніяких екуменістичних гасел, тим більш не намагаємося  просувати  прозелітизм. Ми хочемо одного, аби наїзники усіх відтінків зрозуміли: українців вже ніколи не розбити, вони єдині, хоч, у своїх молитвах можуть славити різних предстоятелів  Христової  Церкви.

Ми стали свідками справді історичних подій Помісна  Православна Церква України  реальність. І в цій вікопомній події є й маленька цеглинка, котру закладала наша редакція, читацький та авторський актив. А тому щиро здоровимо усіх тих, хто є серед наших приятелів з цієї вікопомною подією!  І ще поява ПЦУ зобов’язує нас внести корективи у назву бюлетеня. Адже УПЦ КП вже стало історією, духовність нашого народу має перебувати рід опікою іншого церковного утворення. Ми ж видавці релігійного бюлетеня, а так само сподіваємося читачі, найбільше цінуємо що нарешті наш народ має таки свою , рідну Українську Церкву. А тому назва «Наша Церква» найповніше , як нам здається, відповідатиме головному сенсу діяльності ПЦУ.

І ще про один важливий аспект такої справи. Через атеїстичне минуле чимала частина населення України особливо  на Сході дуже погано орієнтується в міжконфесійних стосунках, погано уявляє взагалі церковний устрій та канони. Це вміло використовують вороги українського народу. Так  вірних ПЦУ  вони називають розкольниками, всіляко вкладаючи негативний зміст у це понятті. А вірних УГКЦ називають поляками та єзуїтами, оголошуючи ворогами України та православ’я. Існує ще безліч інсинуації та наклепів з боку наших ворогів, аби поглибити велику історичну прикрість для українців: відмінність поміж Сходом і Заходом.

Отож, ми прагнемо одного, шануючи та зберігаючи традиції обох українських Церков, множити духовність нашого народу, сприяти становлення справді незалежної та заможної держави Україна.

 Фідель Сухоніс, письменник, редактор журналу “Бористен”