Справа про зникнення «зіркового» Адмірала

Деталі

Опубліковано: Середа, 25 липня 2018, 09:33

Про автора. 

Людмила Шамрай

"Я спочатку мама особливої дитини, потім уже волонтерка, активістка, громадська діячка. Постійно доказую світові, що жінка з малою дитиною має права на розвиток, навчання, роботу, на життя у суспільстві. Я вірю в магію паперового листа, тому пишу листи на війну і людям, яким потрібна підтримка. Я маю талант - словами торкатися серця, тому пишу. Мені подобається створювати свій сонячний казковий світ", - розповідає Людмила. Авторка збірки віршів для дітей наймолодшого віку «Вітаміни для Марини» (2006 р., м. Запоріжжя), переможниця Дніпропетровського обласного літературного конкурсу творчої молоді «Молода муза-2012» у номінації «Проза (старша група)», фіналістка Всеукраїнського конкурс.

Справа про зникнення «зіркового» Адмірала

У родині Чорненків біда: зник домашній улюбленець - блакитноокий пухнастий Адмірал.

 - Вкрали, - голосила бабуся і тихенько пила на кухні валер'янку.

- Ніяк не зрозумію, де він, - розводив руками тато. - Я всюди заглядав, усі шпарини облазив. Навіть в холодильнику дивився. Нема.

- Я під диваном шукала, - розпереживалася мама, - під шафу заглядала. В тумбочці... І навіть підвісну шафку на всякий випадок перевірила.

Тільки Вася зберігав спокій. Він знав, хто може знайти кошеня:

- Google, виручай. Мені потрібен номер телефону найгеніальнішого детектива Шерлока Холмса.

- Місіс Хадсон слухає, - відповів жіночий голос.

- Доброго дня, місіс Хадсон, чи можу я поговорити з містером Шерлоком Холмсом?

- Як вас представити?

- Я - Вася. У мене пропало кошеня!

- Не хочу вас засмучувати, але містер Холмс зайнятий розслідуванням серйозної, я б навіть сказала дуууже секретної справи ...

- Будь ласка, - благав Вася. - Це важливо для мене, для мами, для тата, для бабусі. Будь ласка…

- Якщо ви так просите, містер Вася ...

По той бік лінії почулося:

- Містере Холмсе, вас питає невідомий містер Вася. У нього пропало кошеня. Передати йому, що у вас зараз важливі справи?

- Дайте мені слухавку, місіс Хадсон, будь ласка.

Вася дуже хвилювався:

- Допоможіть мені, Шерлоку Холмсе ... містере ... Зникло кошеня, маленьке, пухнасте, біле, з блакитними очима. У нього чотири лапи, хвіст ...

- Чекаю вас на Бейкер-стріт 221b.

- Я не можу прийти. Я живу далеко.

- Мені приїхати до вас? Тоді я викличу кеб, говоріть адресу.

- Ви можете прилетіти на літаку? Це дуже важливо ... Я підібрав кошеня на вулиці ... Ми його вилікували ... Виростили ... прив'язалися до нього ...

- Хвилиночку, містере Вася. Мені потрібно порадитися з інспектором Лестрейдом і доктором Ватсоном. Я передзвоню.

... Інспектор Лестрейд нервово ходив по вітальні:

- Шерлоку, ви ще не знайшли викрадену перлину. А ця таємнича справа, між іншим, має міжнародне значення. Сама королева Вікторія чекає на результати слідства.

- Ви занадто напружені, Лестрейде. Розслабтеся… Перлину знайдено.

- Де вона? Дайте мені її негайно. Я зразу ж доставлю цю безцінну знахідку нашій королеві.

- Ви поспішаєте, мій вельмишановний Лестрейде.

- Холмсе, чому ви заборонили друкувати про зникнення перлини на сторінках The Times. Розкриття цього «злочину століття» вельми б підвищило репутацію поліцейських Скотленд-Ярду ...

- Щоб не заплямувати репутацію високопоставлених осіб. А перлини у мене немає. Вона була і є в Букінгемському палаці. Мій дедуктивний метод допоміг швидко «прочитати» ситуацію і привідкрити завісу таємниці.

Шерлок подивився на годинник:

- Зараз перлина виявиться в будуарі королеви Вікторії. А я беруся за нову справу про зникнення кошеняти. Докторе Ватсоне, ви готові?

... У Васі  задзвенів мобільний:

- Я чекав вашого дзвінка, Шерлоку Холмсе. Дякую…

- Містере Вася, я і мій помічник доктор Ватсон вилітаємо найближчим рейсом.

Раптом  Шерлок побачив, як місіс Хадсон стала пакувати валізу:

- Хвилиночку, містер Вася ... Місіс Хадсон, прошу вас, не кладіть мені забагато речей. Я їду працювати.

- Містере Холмсе, це моя валіза. Я лечу з вами. Мені потрібно змінити обстановку. Обіцяю всіх нагодувати англійським сніданком, йоркширським і кавовим пудингами, томатним супом-пюре ...

- Містере Васю, ви чули. Місіс Хадсон ...

- Прилітайте втрьох. Мама, тато і бабуся не заперечують ...

... Вася, його мама і тато, а також Шерлок Холмс і доктор Ватсон пили чай з кавовим пудингом. Бабуся і місіс Хадсон обмінювалися рецептами на кухні.

Вася показував Холмсу фотографії зниклого Адмірала. Сімейство Чорненків згадувало, як у них з'явився кошеня.

Першим почав Вася:

- Мама не хотіла заводити домашніх тварин: «Я і так прибираю за вами. Ще й після кота прибирати. І годувати. Ні. І взагалі, найкращі коти – лисі. Немає проблем із шерстю».

Бабуся, яка зайшла в кімнату за ручкою та папером, приєдналася до спогадів:

- Одного разу Вася повернувся зі школи, ховаючи щось у долонях. Знаючи категоричність мами, він підійшов до мене: «Бабусю, - пошепки сказав Вася, - дивись, який маленький. Я знайшов його. Давай залишимо. Допоможи умовити маму». Я охнула, коли побачила, кого приніс Вася. Це було кошеня, брудне, сіро-біле, худе, слабке, із забитим носом і закисленими очима. А блохи просто кишіли на ньому. Я навіть розплакалася, це ж треба так над тваринкою познущатися, викинути як непотрібне».

Вася продовжив:

- Я підійшов до мами. За мною надійним тилом стояла бабуся. Я простягнув долоні мамі: «Можна мені його залишити, будь ласка».

Розповідь Васі підтримала мама:

- Беззахисна «грудочка» облизувала мені пальці і тремтіла як листочок. Видно доля сама привела його до нас, - подумала я. - Не виносити ж підобриша на вулицю. Вбити його своєю байдужістю і розповідати синові про добросердечність, турботу і піклування ... Діти вбирають вчинки, а не слова. Я запропонувала викупати підобриша і показати його ветеринару. Поки ми купали кошеня, бабуся підготувала махровий рушник. Мокрого тремтячого найду ми сповили як немовля. Він пригрівся і заснув.

В розмову втрутився Ватсон:

- Холмсе, згадайте, я недавно розказував вам про хлопчика, який врятував кошеня. Тоді ви зауважили, що у справі немає нічого протизаконного, тому вам не варто напружувати свою сіру речовину ... Вася виклав фото кошеняти в Instagram. «Ура, у мене з'явився друг. Дякую мамі, що дозволила залишити підобриша, - підписав він і поділився фотографією на Facebook. Після цього в соцмережах почався флешмоб # яПідібравКошеня. Люди ділилися своїми історіями, фотографіями, порадами. У нас тоді помітно зменшилася кількість безпритульних кошенят.

- Я не очікував стільки коментарів від знайомих і незнайомих людей, - зізнався Вася. - Вони писали: «Який ти молодець. Врятував кошеня!», «Яка добросердечна мама»,«Нехай котєйка поправляється і росте здоровеньким», «Вітаю, мати друга - це круто»,«Підобриші  - найвірніші і найдобріші»  Мама з татом теж дивувалися: звичайний людський вчинок викликав такий резонанс у віртуальному світі. Так підобриш став зіркою Instagram і Facebook. Кожен день у мене запитували: як малюк почувається, чи добре їсть, яке йому дали ім'я. Я відповідав, що ім’я має відображати характер і звички кошеняти, а знайда ще малий і слабкий.

- Через три місяці знайда округлився, підріс, - продовжив розповідь тато. - Він перетворився на спритного, грайливого, білосніжного красеня з глибокими небесними очима. Вибір імені для підрослого кошеняти часто ставав причиною наших суперечок. Я пропонував назвати його Коппі (в честь відомого фокусника Девіда Копперфільда) за вміння проникати куди завгодно (шафи, ящики, квіткові горщики, відро для сміття, холодильник). Бабуся консервативно заявляла, що кота слід називати Пушок, Мурзик, Сніжок або ж Васька. На що мама заперечувала: «Мурзик, Пушок і Сніжок - це вчорашній день, Васьки достатнього одного - нашого сина. Ви уявіть, я кричу з кухні «Васька їсти», кіт думає, що я кличу сина, син думає, що я кличу кота, а сніданок-обід-вечеря в цей час холонуть». Потім ми вирішили, що ім'я має вибрати сам Вася.

- Я довго підбирав ім'я для кошеняти. Спочатку знайда був Каспером. Потім Тайдом, Біллом. Але коли я побачив адмірала в білосніжному кітелі, відразу зрозумів, що наш підобриш такий же гордий і красивий як адмірал.

- Дуже зворушлива історія, - схлипувала місіс Хадсон, яка вирішила дізнатися, куди поділася бабуся.

Шерлок встав і потягнувся за своєю улюбленою люлькою:

- Я давно не курю. Але з люлькою розлучитися не можу. Бо люлька і ходьба сприяють розумовому процесу ... У квартирі завжди свіжість, навіть у таку спеку... і на кухні так само… Який розкішний клен за вікном… і не один... Тремтіння листя, яскраві сплески зелені на вікнах ... Хм, вибачте за цей ліричний відступ. Ватсоне, тоді я пропустив вашу розповідь. Ви ж знаєте, у мене принцип: брати тільки потрібне для справи. Чорненки, я пишаюся знайомством з вами. Коли ви помітили зникнення Адмірала?

- Ближче до обіду. Ми якраз прийшли з магазину. Адмірал завжди біг нам назустріч. Спочатку він вивчав пакети, обнюхував їх, торкався лапою. Кошеня в пакеті - звична ситуація, коли продукти вже розкладені в холодильнику.

- До вас сьогодні хтось приходив?

Вася став пригадувати:

- Десь о 10 ранку забігла бабусина подруга тітка Віра. Раніше вона часто у нас гостювала. Коли з'явився Адмірал, вона заявила, що заходити до нас не буде, бо у неї алергія на шерсть.

- Чи помітили ви щось незвичайне? Будь-яка дрібниця може бути важливою.

- Я здивувався, коли тітка Віра погладила Адмірала. Вона наче забула про алергію, - відповів тато.

- Підозрювати мою найкращу подругу, - обурилася бабуся. - Я її знаю як себе вже багато років.

- Коли бабуся проводжала тітку Віру, до нас навідався представник рекламного агентства (він представився Віктором) з пропозицією зняти нашого Адмірала (як він сказав «зіркового» Адмірала) в рекламі котячого корму. Але я відмовився. Віктор проговорився, що велика компанія добре платить, тому нерозумно себе залишати без грошей, а його, як посередника, без відсотка.

- Віктор залишив барсетку на комоді, - пригадала мама. – А коли йшов, різко схопив барсетку. На комод посипалися документи, візитки, ключі. Віктор поспішно все зібрав і пішов. Я в тамбурі поливала квіти, двері були відчинені. Віктор повернувся, вибачився, віддав мені мої ключі, які теж лежали на комоді і які, як Віктор пояснив мені, він взяв випадково. Я спочатку не надала цьому значення.

- Складно зрозуміти, відноситься це до справи чи ні, - задумався тато. – Наші сусіди зверху утепляються. У промислового альпініста заблокувався спусковий пристрій. Він не міг ні піднятися вгору, ні спуститися вниз. Хлопець довго висів. Мені стало його шкода. З відчиненого вікна, на кухні, я передав бідоласі кілька бутербродів і літрушку води. Потім альпініст зібрався, знайшов карниз, встав на нього, розслабив мотузку і звільнився.

- Так, - підтвердила мама, - я теж бачила альпініста. Під нашим кленом ... Ми вже повернулися з покупками. Через зникнення Адмірала нам було якось не до того, що відбувається у дворі, у вікна ми якось і не виглядали.

Шерлок вразив усіх незрозумілою реакцією:

- Яка прекрасна історія ... Ватсоне, поділіться вашими думками ...

- Тітка Віра і рекламний агент в змові. Віктор підробив ключі, дочекався поки родина вийде з дому, проник в квартиру і викрав Адмірала. А бабусина подруга відволікала увагу. Якби не тітка Віра, бабуся залишилася б у квартирі. Вся справа в грошах, які компанія готова заплатити за зйомку. Не знаю, що сказати з приводу промислового альпініста. Ймовірно, мій мозок відрізняється від вашого, Холмсе, орієнтацією нейронних зв'язків.

- Браво, Ватсоне. Але мій дедуктивний метод підказує, все не так просто. В першу чергу давайте дізнаємося, чому тітка Віра гладила Адмірала, якщо у неї алергія. Тому я попрошу у бабусі ...

- ... Зателефонувати тітці Вірі і поцікавитися її самопочуттям.

- Правильно, Вася.

Бабуся бурчала, але набирала номер Віри.

- Привіт моя дорогенька. Як ти себе почуваєш? Я так хвилююся. Ти гладила наше кошеня. Що? Ти любиш котів, тому заздалегідь запаслася антигістамінними препаратами ... Фуууух, від серця відлягло. Що? Так я не тобі ... Моя дорогенька ... Дякую, що зайшла. Ой, а ти пам'ятаєш, як ми кричали з відкритого вікна нашим сусідкам, який сиділи на лавочці. Вони завтра запрошують на чай. Я пиріг смачнющий спечу.

- Отже, - вигукнув Шерлок Холмс. - Тітка Віра реабілітована. Перейдемо до рекламного агента. Чи збереглася його візитка?

- Так.

- Зателефонуйте йому і скажіть: ви даєте згоду на зйомку. Якщо Адмірал у Віктора, він постарається підкинути вам кошеня.

- Я наберу його - сказав Вася. - Добрий день, Вікторе, це Вася. Ви мене впізнали? Так, я передумав. Що? Ви зараз готові приїхати з контрактом? Вибачте, я зайнятий. Я вам передзвоню… Добре...

Шерлок задоволено потирав руки:

- Докторе Ватсоне, ваша версія про причетність Віктора і тітки Віри розсипалася.

- Тоді хто викрав кошеня. Альпініст?

- Адмірала ніхто не викрадав. Мене наштовхнула на цю думку фраза: «З відчиненого вікна, на кухні, я передав йому (тобто промисловому альпіністу) кілька бутербродів і літрушку води». І відкрила вікно бабуся, коли у неї чаювала подруга. Телефонна розмова з тіткою Вірою підтвердила мій здогад. Ви пам’ятаєте, як я захоплювався багатою кроною прекрасного дерева? Клени ростуть на рівні п'ятого поверху, їх розлогі гілки практично дістають до вікон.

- Адмірал зараз на дереві?

- Ні, Ватсоне. Ви пропустили дуже важливий момент. Хлопця побачили під кленом, коли Адмірала вже не було в квартирі. Міркуємо логічно, що робить промисловий альпініст під деревом? Елементарно, Ватсоне, він рятує кошеня.

- Я згадала, - сказала Васіна мама. – Я на автоматі зачинила вікно на кухні, коли ми повернулися з магазину. Ми були так стурбовані зникненням нашого любимця, і самі ж стали винними у його зникненні. Дай Боже з Адміралом нічого не трапилося. А страху ж, мабуть, натерпівся бідненький через наше недбальство.

- Вельмишановні Чорненки, ви недавно мешкаєте в цьому будинку? - запитав Шерлок Холмс.

Всі здивувалися:

- Так. А як ви про це дізналися?

- Ви мало знайомі з сусідами. А бабусі на лавочках біля під’їзду - це безцінне джерело інформації. Впевнений, що альпініст віддав Адмірала їм. Він не знав, чиє кошеня. Бабусі теж не знали. Містере Васю, вийдіть, будь ласка, на вулицю і запитайте, у кого зараз кошеня, якого врятував хлопець з промальпу. Якщо там нікого не буде, не засмучуйтеся. Я впевнений, на під'їзді вже висить написане від руки оголошення: «Знайшлося кошеня…» і теде.

Вася помчав за своїм пухнастиком.

- Холмс, я не зрозумів одного, - засумнівався Ватсон. - За вашою ініціативою бабуся дзвонила своїй подрузі, а Вася - рекламному агенту. Ви ж підозрювали тітку Віру і Віктора?

- Елементарно, Ватсоне. Підозрював їх не я. Кожен з вас, я так думаю, в глибині душі сумнівався у їх чесності. Дві телефонні розмови і, як то кажуть «прямо Джомолунгма з плечей». На майбутнє, благаю, потурбуйтеся про те, щоб кватирки, вікна і балконні рами були затягнуті міцної сіткою. Коти дуже цікаві тварини.

В кімнату влетів радісний Вася. За ним, гордо задерши хвіст, крокував Адмірал ...

Місіс Хадсон накривала на стіл.

- «Five-o'clock-tea», - урочисто сказала вона. - Спробуйте наш класичний англійський чай і справжній королівський десерт - рисовий пудинг!

- Місіс Хадсон трохи заплуталася у часі, - прошепотів Шерлок Холмс. - Але, повірте, це неймовірно смачно, просто божественно.

За столом довгою ниткою велася бесіда. Завдяки турботам місіс Хадсон чашки завжди були повні смачним гарячим чаєм. Адмірал ластився до всіх, муркотів, терся об ноги, отримуючи добре слово і частування.