Виставка М.Примаченко у Дніпрі: «Прозорість душі, що звучить у кожній картині»

Деталі

Опубліковано: П'ятниця, 11 листопада 2016, 18:16

До кінця грудня жителі Дніпра можуть вперше побачити роботи славетної українки в дніпровському музеї живопису.

Особливі картини

Ця відома за межами держави українська народна художниця, представниця «наївного мистецтва» є  лауреатом Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка.

Дитинство Марії Овксентіївни було затьмарене страшною недугою — поліомієлітом. Це зробило її не по-дитячому серйозною й спостережливою, загострило слух і зір. Марія Овксентіївна гідно і мужньо пронесла всі життєві знегоди, пізнала щастя любові (хоча чоловік загинув на фронті) і щастя материнства: її син Федір — теж народний художник, він був її учнем і другом.

«Якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всякі квіти, побачені мною. А потім помітила синюватийглей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату…» Кожен приходив подивитися на цю дивину, зроблену руками дівчинки. Хвалили. Сусіди просили і їхні хати прикрасити», - саме так описує початок свого творчого шляху Марія Примаченко.

Навіть ті люди, які далекі від мистецтва, знають ці яскраві картині – дивні звірі, чудернацькі птахи та неймовірні квіти. Талановита художниця об'єднала у своїй творчості малюнок і живопис. Це — і живописна графіка, і графічний живопис водночас. За типологією роботи Примаченко можна умовно поділити на сюжетні (фігурні), знакові, ритміко-орнаментальні. Пройшли складний шлях еволюції, поступово наповнювались новим змістом традиційні зображення — символи народного мистецтва. Розетка — сонце, солярний знак — чи не своєрідна це інтерпретація стародавнього символу у примаченківських «Соняшниках». Перед нами філософськи осмислений образ вічного народження, вмирання і відтворення, уявлення про мудрий животворний початок природи.

У творчості Марії Примаченко загалом узгоджуються тематично-сюжетні й орнаментально-декоративні композиції. Загальнолюдська тема боротьби добра і зла наскрізь проходить крізь її мистецтво. Добро у неї завжди перемагає. Тема радості буття («Людям на радість» — так і зветься одна з її найвідоміших серій) поєднується з темою смутку (у багатьох роботах бачимо зображення уквітчаної, увішаної рушниками могили). У її арсеналі не було «професійних хитрощів»: малювала на звичайному ватмані пензлями фабричного виготовлення, використовувала гуаш, акварель. Перевагу віддавала гуаші, бо саме вона дає соковиту, щільну декоративно виразну пляму з чітким силуетом. Художниця спочатку вела лінію олівцем, якось недбало, «по-дитячому» окреслює контури зображення, а вже потім упевнено, вправно кладе колір. Її кольори то засяють таємничою глибиною емалі, то сліпуче спалахнуть золотом, то бризнуть небувалою синню ультрамарину. Вони створюють особливий настрій «кольороносного» простору.

Колір і душа

Естетичний вплив творів Примаченко часто залежить від невловимих нюансів, що майже не підлягають ні науковому аналізу, ні вислову. Звернемо увагу, скажімо, на рожево-малиновий — найбанальніший, здавалося б, колір. Він у Примаченко раптом перетворюється на палаючо-прекрасний, і ми пізнаємо у ньому казковий цвіт папороті, колір зимового сонця і дорогоцінний колір рідкісного каменя — турмаліну. Колір у композиціях Примаченко «організовує» площину, слугує декоративним цілям, втілює настрій, є елементом ритму.

Про особливості творчості та виставки у Дніпрі «Бористену» розповів Володимир Маліков -  науковий співробітник Музею українського живопису:

-         Пане Володимире, як у Дніпрі реагують на картини славетної українки?

-         Ми розраховували на велику увагу глядачів. Така експозиція – це справжній подарунок для нашого музею. Вибух цікавості виправданий, ми маємо багато відвідувачів. Виставка експонуватиметься до кінця грудня, і багато містян зможуть її побачити.

-         В чому особливість робіт, які відібрані для експонування?

-         Виставка багата, насичена і інформативна. Вона також має наукове та дослідницьке підґрунтя, адже показані роботи у ретроспективі – 1936 рік до початку виставкових робіт, і аж до початку 80-90х років, коли Державний музей декоративного українського мистецтва мав змогу поповнювати свою колекцію роботами художниці

-         У чому особливість картин, на вашу думку? Адже іноді люди не розуміють творчість Марії Примаченко, називаючи її мистецтво примітивним в негативному сенсі.

-          Так, мистецтво Марії Примаченко просте, наївне, можливо, для когось – однозначне. Але це не так. Кожен з нас може взяти папір і фарби, але Примаченко мала вроджене відчуття кольору та відтінків, а найголовніше – прозорість душі, яка звучіть крізь кожну роботу. Кожна картина яскрава і гармонійна, але не кричуща і строката. Всі картини довершені. Всі символи, які зараз знаходять дослідники у роботах Примаченко вона створювала інтуїтивно, шляхом дослідів і фантазій. В цьому її феномен. Вона створює

Примаченко і світ

2009 рік — за рішенням ЮНЕСКО — визнано роком Марії Примаченко.. Також на честь славетної художниці названо малу планету 14624 Примаченко.

Не оминув постать Примаченко і світовий скандал. В кінці травня 2013 року у Фінляндії вибухнув мистецький скандал, коли завдяки журналістам авторитетного видання «Helsingin Sanomat», стало відомо, що всесвітньо відома фінська компанія«Марімекко», яка виробляє речі для дому (від текстилю до посуду та одягу) з 2007-го року використовує на своїх виробах малюнок, дуже схожий на роботу Марії Примаченко 1961 року «Щур у дорозі». На картині української художниці, яка зберігається в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва зображено подорожуючу в лісі тварину, яка везе на санях діточок. Малюнок фінської дизайнерки, який має назву «Лісовий народ» відрізняється тільки тим, що на ньому зображені одні дерева без щура.

Компанія «Marimekko» та її дизайнер Крістіна Ізола визнали факт плагіату і вибачилися за цей інцидент. Але масштабів скандалу додало ще те, що фінський авіаперевізник «FinnAir», який співпрацює з «Марімекко», наніс цей малюнок на один зі своїх літаків «Аеробус A330», який здійснює рейси до Нью-Йорку та Далекого Сходу. Прес-служба авіакомпанії, за повідомленням «Associated Press», пообіцяла максимально швидко прибрати скандальне зображення з усіх своїх літаків.

Цікаво, що скандал з плагіатом викликав різке зростання інтересу до творчості української художниці з боку фінів. У фінській Вікіпедії відразу після нього з'явилася стаття про Марію Примаченко.

Дарина Сухоніс

«88 років жила та творила вона у тихому поліському селі Болотня, що під Києвом. Дивним чином проста неосвічена селянка зуміла поєднати у собі усе розмаїття поліської землі, сповненої багатством міфології, численними переказами та легендами. Талановита мисткиня знайшла спосіб змалювати своєрідність краю у казкових образах, народжених нестримною фантазією людини. Людини, яка перш за все здатна бачити світ крізь призму власного унікального відчуття оточення. Марія Примаченко творила власних, зазвичай, вигаданих звірів, які не лякають;  райських птахів з пишним пір’ям, чи тварин, яких не стрінеш у природі. У такий спосіб художниця здолала межі звичного, зануривши глядача у власний небачений світ, що свого часу відкрився лише їй. Нині кожен, хто відкриває для себе творчість Марії Примаченко, має змогу поринути у добру, яскраву оповідь про рідну землю.»

Людмила Тверська

мистецтвознавець,  заслужений працівник культури України