Важливий історичний об'єкт нашого міста - Дніпропетровський військовий шпиталь

Деталі

Опубліковано: П'ятниця, 25 березня 2016, 21:19

         Шкільна громада КЗО "СЗШ №46" м. Дніпропетровська завжди мала активну громадську позицію. Цього разу ми створюємо свій історичний та соціальний проект!

Об'єктом свого дослідження та проекту ми обрали Дніпропетровський військовий шпиталь, що знаходиться за адресою вул. Комсомольська 63, яка нещодавно змінила свою назву на Старокозацька відповідно до закону про декомунізацію

         Чому саме цей об’єкт? Бо ми маємо до нього безпосереднє відношення.  З початку АТО всіма можливими способами ми надаємо допомогу нашим військовим, як на передовій, так і тим, хто перебуває на лікуванні у шпиталі. Діти зі своїми батьками та вчителями регулярно відвідують бійців, приносять їм малюнки, смаколики, організовують концерти до свят, надають матеріальну допомогу. Весною 2015 року силами шкільної громади було зібрано близько 20 тисяч на ремонт післяопераційної палати, а у вересні ми збирали на адресну допомогу Богдану Шершню, пораненому бійцю.

         Та до нас дійшла звістка про те, що шпиталь планують закрити, а будівлю передати з державної у приватну власність російському "ВТБ-банку". Учнів, їхніх батьків, вчителів така новина надзвичайно обурила, ми не можемо і не будемо стояти осторонь, коли те, куди ми вклали чималих зусиль, а головне – свою душу, хочуть у нас відняти, коли такий важливий історичний об’єкт хочуть передати фактично у руки країні-агресору. Ми не будемо мовчати, і звернемося до всіх, хто підтримує нашу думку, з проханням допомогти нам заподіяти передачі шпиталю у приватні руки.

На фото: Друга жіноча гімназія

         Регулярно відвідуючи шпиталь, ми також зацікавилися історією будівлі, у якій він розташовується і взнали, що вона є унікальною для Дніпропетровська пам'яткою архітектури. Цінність споруд визначається в тому числі і тим, що дві  будівлі шпиталю складають єдиний архітектурний ансамбль з колишнім Комерційним училищем (сучасна облрада), вони задумані в одному стилі і реалізовані видатним архітектором - Д. С. Скоробогатовим[1].  Іншого такого комплексу в стилі неокласицизму початку ХХ століття в архітектурі Дніпропетровська просто немає. Неокласицизм – стиль в архітектурі, що виник у першій третині ХХ ст., пов'язаний із зверненням до традицій античного мистецтва, мистецтва епохи Відродження або класицизму, що обумовлене прагненням протиставити "вічні" естетичні цінності тривожній і суперечливій реальності. Ідейному і формальному стилі течій, заснованих на пошуках безпосередньої відповідності дійсності, неокласицизм протиставляє ідеальність і величність форм і образів, "очищених" від конкретно-історичного змісту.

Та медичний заклад тут розташовувався не одразу, до нього була жіноча гімназія. Будівля Другої міської жіночої гімназії була зведена в 1908-1909 роках на вулиці Козачій (нині Старокозацька), між вулицями Польова (пр. Кірова, після декомунізації – О.Поля) і Єлисаветградська (Ю. Савченко). Під час Першої світової війни в будівлі жіночої гімназії розміщувався 1-й військовий шпиталь Земського союзу. А після встановлення радянської влади навчальний заклад було закрито. Долю викладачів та випускників, на жаль, дослідити майже неможливо, оскільки архівні документи дореволюційного періоду історії Катеринославу було знищено підчас окупації міста гітлерівськими військами.

На фото: Комерційне училище

У 1922 році в Катеринослав з Петрограда був переведений шпиталь для фронтовиків, створений там під час Першої світової війни. Постійний військовий шпиталь № 1 імені Третього Інтернаціоналу розмістився в будівлі колишньої Другої міської жіночої гімназії.

На початку Великої Вітчизняної війни шпиталь працював в Дніпропетровську, потім був евакуйований спочатку в Ворошиловград (Луганськ), потім до Челябінську.

У травні 1943 року шпиталь виїхав на Воронезький фронт, а в січні 1944-го повернувся до Дніпропетровська і продовжує працювати в тій же будівлі.

До речі, працюючи над нашим проектом, користуючись різними джерелами, ми дізнаємося про історичні назви вулиць нашого міста. Деякі з них у зв’язку з декомунізацією зараз повертаються.

На фото: Сучасний вигляд шпиталю

Останні років 20 фасади будівель не реставрувалися, на сьогодні вони збереглися практично в первісному вигляді, в комплексі з ними збереглася і огорожа по пр. Пушкіна і вул. Старокозацькій. Наразі стан військового шпиталю важко назвати добрим, шпиталь потребує ремонту. Але якщо будови Дніпропетровського військового шпиталю будуть передані у приватну власність, це загрожує не лише закриттям самого шпиталю, але й ставить під питання збереження такої цінної і унікальної в своєму роді пам’ятки архітектури.

Ми вирішили не зволікати з втіленням свого проекту по збереженню цієї архітектурної пам’ятки і провели у нашій школі опитування серед батьків та вчителів. Ми  роздали анкети і запропонували відповісти їм на три запитання:

         В опитування взяли участь 698 людей. Проаналізувавши відповіді, ми отримали такі результати:

• На перше питання "так" відповіло 346 людей, "ні" – 352
• На друге питання "ні" відповіло 579, "байдуже" – 76, "так" – 43
• На третє питання "так" – 538, "можливо" – 109, "ні" – 51.

Побачивши, що більше 50% опитаних, навіть не знають про те, що загрожує існуванню військового шпиталю, ми також вирішили спитати у інших людей і провели таке ж опитування серед користувачів соціальних мереж "Вконтакте" та "Facebook". Результати онлайн-опитування наступні:

• Перше питання: "так" – 25% опитаних, "ні" – 75%
• Друге питання: "так" – 6,3% ,"ні" – 87,5%, "байдуже" – 6,3%
• Третє питання: "так" – 78,1%, "ні" – 6,3%, "можливо" – 15,6%

Далі ми плануємо працювати над нашим соціальним проектом, брати інтерв’ю у волонтерів, істориків, лікарів, бійців, які перебували на лікуванні у шпиталі. Ми будемо проводити акції на підтримку шпиталю серед громадськості, та створювати творчі проекти.

За підсумками нашої роботи ми плануємо створити виставку, яку покажемо не лише дітям нашої школи та їхнім батькам, а також жителям мікрорайону чи навіть міста, пацієнтам та медикам шпиталю. Ми дуже хочемо показати матеріали нашого проекту представникам міської та обласної адміністрації. Ми розраховуємо на те, що наша робота приверне увагу багатьох мешканців Дніпропетровська та не залишить байдужими тих,  хто в змозі вирішити цю проблему.

Фіненко Олександра

Учениця 11-А класу

КЗО "СЗШ №46" м. Дніпропетровська