ФЕНОМЕН ТВОРЧОСТІ АНАТОЛІЯ КОЛОМІЙЦЯ.

Деталі

Опубліковано: Четвер, 03 березня 2016, 06:49

Наше видання цінує  та шанує кожного свого читача. Де б не жили і чим би не заробляли на хліб  приятелі «Бористену»  редакція   однаково бережно ставиться  до своїх прихильників. Та є особи які закарбовуються в стосунках з щомісячником особливою пам’яттю.  Серед таких, на жаль, вже нині покійний талановитий український художник з Чикаго  Анатолій Коломієць. 9 грудня 2014 року цей непересічний  мистець і громадянин  відійшов у вічність.

Мистецька творчість  Анатолія Коломійця  гідна щонайменше подиву. Ця творча людина була  дуже багата, бо  залишала усім нам  «свою країну мистецтва». У його  творах і чарівна краса, і смуток, і сарказм, і гірка правда, і глибока філософська думка, втілення ідеї Буття у Всесвіті. Роботи художника різноманітні відтінками духовного стану персонажів. В них боротьба з пристрастями і земними спокусами, розмежування життєвих цінностей на елементарні, породжені потребами тіла (земні) та вищі, що задовільнять високі духовні прагнення і бажання. У своїх творах художник найчастіше опирається на власний життєвий і мистецький досвід, на власні почуття. Саме на цих двох мистецьких крилах йому вдається підійматися до справжніх творчих висот. І, можна сказати, що в особі Анатолія Коломійця ми маємо художника зі своїм виразним обличчям, якому немає аналогів. Можливо, згодом мистецтвознавці назвуть його творчість феноменом...

Народився Анатолій Коломієць на Полтавщині в 1927 році. Глибоко в серці закарбувалось у чорно-білих кольорах голодне дитинство, пригадував розповіді родичів про ті страшні часи, коли Полтавщина вмирала, молячи Всевишнього про поміч. Чудом вдалося родині Коломійців переїхати до Дніпропетровська, де  пройшли  шкільні роки майбутнього майстра пензля. Від 1941-го – до 2014 -на еміграції. У Бельгії пан Анатолій переступив поріг мистецької школи і зрозумів, що малювати буде все своє життя. З 1948 по 1952 рік навчався в інституті святого Луки, з 1952 по 1953 рік в Королівській Академії Мистецтв у місті Льєж. Поміж навчанням високому мистецтву - важка праця в глибоких копальнях.

У 1953 році родина Коломійців переїхала до Америки. Попри сірість буднів емігрантської Америки, незагоєність ран рідної Полтавщини, - життя починало набирати кольору. Та навіть через роки тема Голоду 1932-1933 років лягала на полотна, і йому, чи не єдиному з мистців діаспори, вдалося створити шість робіт, об'єднаних пам'яттю перед мільйонами невинно-убієнних братів і сестер в Україні.

 -  Мистецтво для мене – це моя совість, це моє право; можливо, звучить егоїстично, але егоїзм в мистецтві є необхідний, хочемо ми, чи ні. І найбільше це відчувають моя дружина і діти. Вони так і називають мене: „Егоїст”, -  зізнався в одному  з своїх інтерв’ю майстер пензля. Однак, попри таку відвертість він назавжди залишиться у серцях усіх, хто його знав не просто талановитим художником, а люблячим батьком, мужем, дідусем, справжнім українським патріотом, котрий за довгі роки життя на чужині зберіг відданість своїй Вітчизні.

 Влас. Інформ.