28 листопада - День пам’яті жертв голодоморів.

Деталі

Опубліковано: П'ятниця, 27 листопада 2015, 12:17

Голодомор 1932–1933 років — акт геноциду українського народу, здійснений вищим керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932–1933 роках, шляхом організації штучного масового голоду, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху які не хотіли підкорятися російським більшовикам і фізичного винищення українських селян, з метою розмиття етнічного українського кордонну і заселення спустошених етнічних українських земель чужинцями з території інших республік СРСР.

Українців сплановано виморювали голодом на їхній етнічній території.

Спланована конфіскація врожаю зернових та усіх інших продуктів харчування в українських селян представниками радянської влади впродовж Голодомору 1932-33 років безпосередньо призвела до вбивства українських селян на східній Україні голодом у мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та навіть здійснювала його експорт за кордон під час Голодомору.

Попри те, що дії представників сталінської влади, що спричинили смерть людей голодом, кваліфікувалися згідно з нормами тогочасного радянського кримінального законодавства як масове вбивство, причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися та ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання при тому, що навіть найвище керівництво СРСР, включаючи Сталіна, знало про факти загибелі людей від голоду.

16 лютого 1933 року, коли в результаті насильної конфіскації зерна і продовольства багато тисяч селян почали вмирати з голоду, на місця надійшла директива: «Категорично заборонити будь-яким організаціям вести облік випадків смерти на грунті голоду, окрім органів ДПУ». Сільрадам які контролювалися більшовиками було дане розпорядження при реєстрації смерті не вказувати її причину. Більше того, у 1934 році надійшло нове розпорядження: усі книги про реєстрацію смертей за 1932–1933 роки відіслати до спецчастин і знищити.

31 серпня 1933 року побачила світ постанова РНК СРСР «Про переселення на Кубань, Терек та Україну». Запропоновано Всесоюзному переселенському комітету при РНК СРСР терміново організувати до початку 1934 року переселення в Україну з різних регіонів СРСР 15-20 тисяч сімей, а на Кубань і Терек не менше 10 тис. сімей.

-----
Передумови Голодомору.

З відомих на наш час документів випливає висновок про свідому організацію керівництвом Радянської Росії (рос. Советской России, пізніше — СССР) винищення голодом саме українців, українського селянства яке не хотіло підкорятися більшовицькій владі і віддавати свій урожай. Голод організовувався на всіх українських етнічних землях, а не лише в межах УРСР. Організаційні дії та відкритий грабунок селян, який спричинював голод серед селянства, з застосуванням війська були розпочаті не пізніше 1920 року, з часу, коли Україна була, як зараз відверто пишуть, — «завоевана Красной армией в 1920». І першими організаторами і керівниками цих дій були В. Ульянов-Ленін і Л. Бронштейн.

У 1930 році генсек ЦК ВКП(б) Йосип Сталін дав поштовх новій хвилі колективізації в СРСР. У квітні того року було прийнято Закон про хлібозаготівлі, згідно з яким селяни мусили здавати державі від чверті до третини зібраного збіжжя. Тим часом, внаслідок Великої депресії ціни на сільськогосподарську продукцію на Заході стрімко впали. Радянський Союз став на порозі економічної кризи, адже довгострокових позик йому ніхто не давав, вимагаючи визнати за собою борги Російської імперії. Щоб заробити валюту, було вирішено збільшити обсяги продажу зерна, внаслідок чого хлібозаготівельні плани різко і невмотивовано зростали, з колгоспів і у селян під приводом розстрілу забирався майже весь урожай, що мотивувало селян відмовлятися від праці на землі, спричинило бунти і породило масову неконтрольовану урбанізацію.
------

Впродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не лише навмисно замовчувалося радянською владою, але й взагалі заборонялося про нього будь-де згадувати.

У дослідженнях Джеймса Мейса та Роберта Конквеста автори доводять, що Голодомор відповідає загальноприйнятому визначенню геноциду. 24 країни світу офіційно визнали Голодомор - геноцидом українського народу, спрямованим на знищення українців. Відповідно до соціологічного опитування, проведеного 2015 року, 80% громадян України вважають Голодомор геноцидом.

Геноцидом українського народу Голодомор визнають католицька церква, Константинопольська православна церква, Українська православна церква — Київський патріархат, Українська православна церква (Московського патріархату) та Українська автокефальна православна церква.

"А наказ — убити голодом селян в Україні на Дону, на Кубані, убити з малими дітьми... Росіяни шукали зерно, неначе не хліб це, а бомби, кулемети. Землю штрикали багнетами, шомполами, всі погреби перекопали, всі підлоги повиламували, у городах шукали. Вдень і вночі підводи скрипіли, пил над усією землею висів, а елеваторів не було, зсипали на землю, а навколо вартові ходять. Зерно до зими від дощу намокло, горіти стало — забракло в радянської влади брезенту мужицький хліб прикрити.
А коли ще з сіл везли зерно, навколо пил піднявся, все в диму: і село, і поле, і місяць уночі. Один із глузду з'їхав: горимо, небо горить, земля горить! Кричить! Ні, небо не горіло, це життя горіло ... Пішов селами суцільний мор. Спершу діти, старі, потім середній вік... "

За оцінками Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. Птухи НАН України демографічні втрати України внаслідок Голодомору 1932–1933 роках становлять близько 4,5 млн українців, в тому числі 3,9 млн. — втрати, пов'язані із надсмертністю, а ще 600 тисяч — з дефіцитом народження.

Згідно з дослідженнями Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України в містах загинуло 800 тисяч дітей. Серед сільського населення загинуло 594 тисячі дітей. Лише за п'ять місяців 1933 року (з березня до липня) в Україні загинуло стільки ж людей, скільки померло за п'ять попередніх років.

За даними науково-демографічної експертизи НАН України загальна кількість людських втрат від Голодомору становить 3 мільйони 941 тисяча осіб. Також за даними слідства було визначено, що втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб.

Пам'ятаємо. Не забудемо.