Серцем з Вами

Деталі

Опубліковано: П'ятниця, 31 січня 2014, 17:59

Гіркий час випробування для кожної українця, котрий нині прийшов у наше життя, будемо вірити , діяти і молити Господа, стане добою  нашого очищення та правдивого єднання. Бо хтось радісно  відчує, що раніше такий непримітний та буденний сусіда, насправді людина великих душевних порухів, здатна  стати в обороні добра, навіть коли це не комфортно, а то й небезпечно робити. Гарно і приємно так само відчувати що більшість з тих, хто  помітний у твоєму житті,  поділяє   тривоги, біль, сподівання, надії, віру в справедливість.  У такі  непрості часи дружба стає ще міцнішою, близькі люди ще більш рідними, а хтось навпаки розкривається із зовсім непривабливого і мерзотного у своїй суті боку. Особисто мені як не обурливо, а то й страшно дивитися у ці дні  телевізійні новини, одне незаперечно гріє душу та породжує віру в краще.  Всі  які б могли  розділити  для мене окраєць хліба, сповна поділяють  стукіт мого стривоженого серця. Як же це важливо у таку похмуру днину!

А днями,  моя вже не молода мати,  простягла мені акуратно заповнений  округлим жіночим почерком стандартний аркуш паперу. Це був її вірш посвята Сергію Нігояну. Тому молодому вірменину, котрий загинув за кращу долю України на морозному київському Майдані. Моя мати  ніколи особливо не захоплювалася віршуванням.  Але кажуть що поезії народжується коли людина не може мовчати. Непевно, це якраз  той випадок… 

                                      ПОСВЯТА СЕРГІЮ НІГОЯНУ.

                                          Сергійком мати сина  назвала

                                          І змалку ніжно пригортала до грудей

                                          З дитинства сил й наснаги надала

                                          Щоб захищати міг добро й людей!

                                            Під небом мирним України

                                            Росло  щасливим чорночубої дитя

                                            Та Арарата засніжені вершини

                                            Він бачив подумки з вкраїнської долини 

                                            І сила правди рідного народу

                                            В   душі  його завжди жила:

                                            За волю, гідність і свободу

                                            Його посвята в  Київ привела!

                                           Тут  час настав як у буремнім  Карабахі

                                            І поруч кращії  вкраїнськії сини

                                            Бо   страшну  бійню розпалили  

                                            Ті хто  взяв на себе  гріх війни.

                                             Злочинна  куля юнака скосила,

                                             Від неї хлопець онімів,

                                             Однак, лишилася  живою в серці сила:

                                             До матері він думкою летів!

                                            Тепер земля пшеничної  країни

                                             Його пристанище повік

                                             І  син Вірменії хоробрий

                                             Так само наш геройський  син навік!

                                                       Лариса Пустовойт – Сухоніс

                                                              січень 2014 року