........
- Деталі
- Опубліковано: Неділя, 26 січня 2014, 11:26
Сліз не було, але серце плакало. Сьогодні був на похоронах Сергія Нікояна.Того самого українця вірменського походження, котрого застрелили на Майдані. Ховали його у рідному селі Березнуватівка, що в яких 80 кілометрах від Дніпропетровська. Нині про цього хлопця знає вся Україна. Пишнота та пафосність слів інколи може знецінити суть і велич героїчного вчинку. Це саме той випадок. Сергій став для України апостолом добра і справедливості. Кожна епоха народжує своїх героїв та свої знакові постаті. Я певен пройдуть роки й ім’я Сергія Нігояна буде в нашій історії в одному ряду з такими іменами як Стус, Чорновіл, Симоненко.
Кажуть він був світлою дитиною й водночас справжнім мужем. Лише двадцять років. Це навіть не розквіт, а початок цвітіння. І впала підкошена квітка. В Інтернеті гуляє інформація про те що світове вірменство оголосило 100 тисяч зелених за голову вбивці Сергія. Якщо це правда, то помагай їм Боже! Я стояв біля труни Нігояна і думав про те: Господи чому ти буваєш не справедливий?! Чому так рано покликав до себе таку світлу, чисту і добру душу?! Нехай не гніваються на мене святі отці: але де ж ти тоді Боже?!
У труну Сергія чиясь мудра рука поклала «Кобзар». Він так любив Шевченка….