ЕКУМУНІЗМ ВЛАДИКИ АНДРІЯ САПЕЛЯКА
- Деталі
- Опубліковано: Середа, 18 вересня 2013, 09:31
Історія Української Церкви прикрашена славними постатями її предстоятелів, котрі втілили в собі євангельський ідеал доброго пастиря і жодною ціною не полишили довіреного їм стада. Вони часто залишаються непомітними, бо не шукають слави, але далі продовжують невтомно трудитися та молитися за свою Церкву. Одним із таких непоказних, але ревних душпастирів є довголітній єпископ-місіонер – владика Андрій (Сапеляк). Владика Андрій представляє традицію Київської Церкви ХХ століття. Тому ми вирішили поспілкуватися з ним, щоб, перейнявши цей безцінний досвід, могли стати гідними спадкоємцями нашої традиції, все більше плекати та розвивати її, а також, дивлячись на його життя, – наслідувати ревність і посвяту у служінні Церкві і своєму народові.Біографічна довідка Владика Андрій (Сапеляк), єпископ-емерит.Народився 13 грудня 1918 1919 року у с. Ришкова Воля Ярославського повіту на Перемишлянщині. Після закінчення Перемиської гімназії вступив у згромадження Отців Салезіян. Вищу освіту здобув у Салезіянському університеті в Італії (м. Турин), факультет канонічного права. 1951 року організував у Франції Українську малу семінарію і був її першим ректором. 1961 року о. Андрія іменовано першим єпископом для українських вірних у Аргентині, де він трудився 36 років. Спочатку владика Андрій був іменований Апостольським Візитатором для українців католиків в Аргентині, а після створення єпархії – Апостольським адміністратором ординарієм Української католицької єпархії в Аргентині. У 1997 році владика Андрій повернувся в Україну. На 80-у році життя їде з пасторальною місією у м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області.
Тут і трудиться нині, готуючись 13 грудня біжучого зустріти 94 річницю з дня свого народження. Головне завдання своєї душпастирської праці Владика Андрій вважає виховання молоді у кращих християнських традиціях. Завітавши до нього у гості до Верхньодніпровського погожого вересневого дня ми обговорили чимало злободенних сьогодні тем у житті Церкви та України. Але про сучасну молодь говорили чи не найбільше. Варто процитувати що найперше сказав у розмові з нами достойний Владика:
- Ми, священики-селезіяни, якраз належимо до церковного згромадження, яке займається вихованням молоді. Програма нашої діяльності - виховання чесних громадян і добрих християн, бо сьогодні люди не знають громадських обов'язків. Як у нас зараз? Ідуть на вибори і голосують за пляшку горілки. Підкупляють, обманюють людей. Тож треба просвічувати людей і молодь зокрема.
Але найбільше про що приємно було дізнатися так це про правдиві екуменічні устремління Владики Андрія. Приїхавши на Схід України він найголовніше прагне поєднати українців розділених між двома братніми Церквами. Це находить відображення навіть у таблиці на приміщенні церкви, котру обладнав від час свого побуту у Верхньодніпровську єпископ - емерит. «Київська православна соборна Церква» - таке визначення духовного прихисту для українців я зустрічав вперше в житті. І знову ж таки, як на мене, суть визначення сповна відповідає потребам українського як релігійного та громадського сьогодення.
- Об'єднання Церкви має піти знизу. Народ хоче однієї церкви. Народ хоче одного Бога, - ділиться з нами своїми думками Владика. - Вважаю, що з'єднання української церкви є обов'язковим. Як ми те добре обдумаємо - то зрозуміємо, що нас розділили штучно, все в нас однакове. І вони православні - і ми православні, і ми соборні - і вони соборні. Завдання з'єднання не буде тяжким, коли ми отримаємо підтримку народу.
Не випадало довго втомлювати своєю присутністю достойного і літнього душпастиря. Однак, ті мудрі та розважливі думки, котрі ми почули від нього , стануть кожному з нас в нагоді на довші часи.
Фідель Сухоніс, редактор 
На фото: Зліва направо: Сергій Маслюченко , історик; Фідель Сухоніс, журналіст; владика Андрій; Ігор Шпірка, керівник ГО «Дніпропетровський общинний фонд».
На фото:Такий напис на церкві , напевно, відбиває сподівання багатьох українців на релігійну єдність.