Чесна розповідь про Дніпропетровське телебачення

Деталі

Опубліковано: Неділя, 26 травня 2013, 14:53

 Тамара Полякова представила широкому загалу свою другу книгу з цікавою назвою – «Телевізійна, 3». Її важко назвати просто романом, адже специфіка книги може зробити її навіть учбовим посібником для студентів  факультету журналістики, адже тут зібрана унікальна історія Дніпропетровської державної телерадіокомпанії – злети, падіння, переломні моменти і непрості кадрові зміни.

На фото: автор книги

Під час презентації, яка пройшла у дуже теплій та ненапруженій атмосфері, ділились враженнями від прочитаного герої книги – ті, хто працював з автором на телебаченні, ті, чия кар’єра розпочалась завдяки мудрим порадам Тамари Олексіївни. Також була присутня нова генерація журналістів – ще зовсім юні студенти факультету систем та засобів масових комунікацій, які можливо не до кінця розуміли усю унікальність моменту в силу  ще своєї недосвідченості в писемній справі.

На фото: редактор журналу "Бористен" Фідель Сухоніс вітає Тамару Полякову

Заочно я давно знала Тамару Олексіївну як журналіста, але вперше познайомитись нам довелося коли я закінчувала магістратуру. На 5 курсі можна було обрати предмет – курс теле, радіо або газетної журналістики. Я обрала перше, адже не раз вже стажувалась та працювала на телебаченні. Цей курс читала саме Тамара Олексіївна Полякова. Скажу відверто, найперше мене вразила інтелігентність та неповторне почуття гумору нового викладача. Я думаю, що такі риси – це вже запорука успіху у студентів. На цих лекціях ми вчились аналізувати, ділитися досвідом, думати та створювати. Пролетів час і ми закінчили університет. І зовсім нещодавно мені до рук потрапила книга «Телевізійна, 3». Не прочитати я її не могла, адже її писала людина, з якою мені було цікаво спілкуватись, а по-друге я була знайома з багатьма героями книги і колись стажувалась на 51 телеканалі. Мушу зізнатись в негідному вчинку - я читала книгу на роботі, ховаючись за монітором, бо мені було дуже цікаво. Не хотілось відкладати читання на потім.  Коли я перегорнула останню сторінку, то зрозуміла що дізналась багато нового, іноді шокуючого про тих, кого знала особисто, ще ближче познайомилась з автором – тепер не як з викладачем, а як з журналістом, письменником, творчим новатором та просто професіоналом.  

На фото: читачі чекають на автографи

Я думаю, успішної книга є тоді, коли читач не помічає, скільки часу пройшло і шкодує, коли книга закінчилась. Я говорю це не тому, що колись мені цікаво було на лекція Тамари Олексіївни. Я говорю це як читач, який заново познайомився з вже знайомою людиною. Книга цікава і унікальна в свої специфіці, а тому – безцінна. І щирі поздоровлення та аплодисменти під час презентації – чергове тому підтвердження.

Хочу щиро побажати Тамарі Олексіївні натхнення на нові розповіді, пронизані її неповторним почуттям гумору. Тепер я Ваш відданий читач…

Дарина Сухоніс-Бутко,

фото: прес-служба ДНУ ім.О.Гончара