У лютому місяці на запрошення журналу «Бористен» Дніпропетровськ відвідав українець з США Петро Палюх

Деталі

Опубліковано: П'ятниця, 08 березня 2013, 15:06

Петро Палюх: « .. У Дніпропетровську  я зустрів сучасний стиль державницького мислення.»

Я не вперше приїжджаю в Україну і , зокрема, в Дніпропетровськ. В місті на Бористені  я був двічі як спостерігач на президентських виборах 2004 року. Тоді були одні враження. Зараз дещо відмінні . Очевидно, найперше через те що цьогорічні відвідини дозволили більш докладно познайомитися справді з діловими і компетентними людьми. У Львові це були зустрічі з нашої академічною елітою. Зокрема, з такими світочами  української науки як Ігор Юхновський та Володимир Шевченко, тамтешніми  представники наукової і творчої інтелігенції. Але  місто Лева загальновідомо як один із центрів національної духовності та культури . Нині приємно вразив Січеслав.  Зокрема , відвідини Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля. Принагідно ще раз хочу подякувати за гостинність та прихильність адміністрації цього українського вишу. Зокрема, проректора Сергій Борисовича Холода. Це справді український інтелігент та бізнесмен нової, спрямованої на західні цивілізаційні цінності, формації. В університеті я зміг наочно переконатися що окрім України хабарів і недбальства, на щастя, існує ще й інша країна. Яка не просто, але наполегливо торує дорогу до кращого, до правдивих демократичних цінностей та національного розвою. Мене потішило найперше те що  власники цього приватного університету справді доклали зусиль аби перетворити  його у храм науки. Психологія цих людей вже не тхне совєтчиною, котру  найперше нині відрізняє прагнення набити якнайповніше калитку. Ця азійське   прагнення до  миттєвого збагачення відштовхує від українського бізнесу та соціуму серйозних західних партнерів. В університеті імені Альфреда Нобеля ж мислять справді європейськими категоріями . Тут закладають підґрунтя для плідної праці, а значить і для майбутніх прибутків, на десятиріччя.  Саме так можна розглядати інтерактивний проект дистанційного навчання  на базі українсько-американських студій  університету , котрий ми обговорювали під час моїх відвідин Дніпропетровського.

Приємні враження залишила зустріч з мером  Дніпропетровського  Іваном  Куліченко. По-правді, в середовищі західної української діаспори  присутнє невдоволення щодо зміни. Принаймні, зовнішніх ознак українських міст, особливо на Сході країни. Це в повній мірі стосується і Дніпропетровська . Звичайно, що це ганебно виглядає коли на 22 році незалежності одне з найпотужніших міст України носить ім’я людини, котра фактично закріплювала колоніальний статус нашого народу. Те ж саме стосується  і назв багатьох вулиць. Однак, я свідомий того що навіть прості речі за сучасних умов в Україні, можуть нести значну складність. Напевно, це стосується і залишків совєтської топоніміки. Хоч міняти  її, вочевидь,  буде потрібно. 

 В розмові ж з очільником міста мене найперше потішив його професіоналізм як господарника. Попри політичні пристрасті та  інші виклики сьогодення найперше завдання мера полягає в забезпеченні відповідної роботи  міської інфраструктури і розвиток обласного центру . І хоч тут так само чимало проблем. Але на загал Іван Куліченко відчувається таки на своєму місті.

Взагалі люди, як на мене, то найбільше багатство Січеслава та України. Люди талановиті, не байдужі,завзяті.  Ніколи не забуду зустрічі з головою Дніпропетровського общинного фонду Ігорем Шпіркою. Він мені нагадав просвітителів середньовіччя. Настільки його думки та плани  далекоглядні  та масштабні порівняно з сьогоднішньою дниною . Бо колись і Галілею було не просто вигукнути:

-              А все таки вона обертається!

Певен що такі люди як Ігор Шпірка та його однодумці неодмінно змінять Україну на краще. Щасти Боже!

 На фото: Петро Палюх з дружиною пані Лесею та редактором Валентиною Орловою  після завершення запису на Дніпропетровському обласному радіо