Любко Дереш: « Я дуже далекий від Бегбедера, але є щось паскудне у нас обох»

Деталі

Опубліковано: Четвер, 02 серпня 2012, 10:41

Поціновувачи творчості пана Дереша давно вже чекали на його нову книгу, але їй передувала цікава історія. За словами самого автора: «За царя Гороха, коли людей було трохи, роман «Голова Якова» носив назву «Як стати Богом і не заплакати». Тоді я ще не знав, що цей роман стане для мене однією з найзапекліших (і найтриваліших) робіт над літературним твором. За п’ять років, поки писався роман, я встиг зненавидіти літературу, простити їй все і знову полюбити, заблукати у власному творінні і щасливо віднайтися, врешті, розчинити готовий уже роман «Як стати Богом…» у кислоті і випити, у найкращих традиціях 60-х, цю юшку до дна. Рукописи хоч і не горять, зате добре розчиняються».

Неозброєним оком помітно, як сильно змінився письменник за ці роки, від часу написання свого «культового «Культу»». Любко Дереш подорослішав у людському розумінні, і безперечно, вийшов на новий виток творчості.

 Сюжет роману «Голова Якова» розгортається навколо геніального композитора Якова. Він отримує від свого брата, політтехнолога, незвичну пропозицію – створити гімн-симфонію до відкриття Євро-2012. Темні отці, які стоять за цим замовленням, впевнені, що лише йому під силу створити музику, що буде прологом до мелодії Апокаліпсису.

Роман пронизаний пошуком свого «я», кризою та її подоланням. На прес-конференції автор розповів, що книга народилась з приватного замовлення. Але потім, замовлення та думки автора розійшлись - так і народилась книга «Голова Якова».

На прес-конференцію автор не запізнився, зовсім не відчувалось напруження від того, що це широко відомий сучасний український письменник. Приємний, ввіч лий, позитивний – таким було певно у всіх перше враження. Любко Дереш розповів, що за всі ці довгі роки літературного мовчання він «утвердився у тому, що Бог є. Бог є всеохоплююче, що вміщує у себе все живе» Сам автор намагається слідувати християнським канонам, радить всім, хто займається творчістю розуміти, що творчість – не для себе. Її задача - ділитися, а от грати у саморефлексуючі ігри не потрібно. Сам автор зараз вивчає ведичну культуру, читає Біблію, а от українську літературу ні - брак часу, та й начитався вже багато. На питання із залу, як він ставиться до інших релігій, автор, не замислюючись відповів, що Бог один, а усі релігії мають чотири спільні основи – аскетизм, чистота, милосердя та справедливість.

Сьогоднішня аудиторія Дереша подорослішала разом з ним, Це люди, які вже закінчили вищі навчальні заклади, ступили в доросле життя. Але є і цікавий сегмент читачів - ті, кому за 50. Через його книжки вони намагаються зрозуміти сучасне покоління.

Так вже сталося, що на прес-конференції переважною більшістю аудиторії були дівчата – чи то у журналістики жіноче обличчя у Дніпропетровську, чи просто справа у тому, хто був гостем. Але по закінченню, звичайно, виникло бажання взяти автограф чи сфотографуватись. Журналіст повинен тамувати емоції, але мушу сказати, що для мене це було важко. Близько 6 років я читаю книжки Любка Дереша, перечитую їх і беззаперечно можу сказати, що це мій улюблений письменник (у моєму літературному серці йому поступається лише несамовитий француз Фредерік Бегбедер). Тому я ледь вичавила з себе питання на прес-конференції, бо дуже важко працювати, коли робота вже не є просто роботою. І серце зрадницьки скакало у грудях, коли я підійшла аби зробити фото напам’ять. У руках в мене був примірник книги «Голова Якова» (зачитаний вже тричі). Я наважилась: " Пане Дереш, а не могли б ви книгу підписати?" - "Так, звичайно. Нагадайте, як ваше ім’я?» - «Дарина…» - пан Дереш на секунду затримав на мені погляд, а потім почав писати - «Дуже дякую!» -  «Дякую, що читаєте мої книги". ( В голові мої думки аплодували стоячи!!! Що саме написав мені мій літературний Бог нехай залишиться моїм особистим приємним спогадом)

***

Вже ввечері у галереї «Чорна Ящірка» відбувся своєрідний музичний перфоманс - презентація нової книги, читання під музичні обробки епохи відродження та сучасні електронні композиції. Впевнено можу сказати, що жителі Дніпропетровська вже чекають на нову книгу та ще одну зустріч, яка дарує виключно позитивні емоції.

Дарина Бутко