ВОНИ НЕ ПРОЙДУТЬ!

Деталі

Опубліковано: Вівторок, 14 червня 2016, 13:30

З майбутньої книги «Українські воїни Добра і Правди»  

Присвячено світлій пам’яті випускника агрономічного факультету Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету (випуск 2006 р.), заступника командира 2 роти 40 мотопіхотного батальйону «Кривбас» 17 танкової бригади ЗСУ старшого лейтенанта АРТУРА МІСКІВА який героїчно загинув 10 лютого 2015 року під час виконання бойового завдання в бою під м. Дебальцево Донецької області

На початку березня 2015 року Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет облетіла сумна звістка: 10 лютого 2015 року під час виконання бойового завдання під м. Дебальцево Донецької області загинув смертю хоробрих випускник агрономічного факультету 2006 року, старший лейтенант 2 роти 40 мотопіхотного батальйону «Кривбас» 17 танкової бригади Артур Валерійович Місків. Скорботний рахунок загиблих у бойових діях на Сході України бійців колишніх випускників Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету поповнився новим ім’ям. Ім’ям Героя, який до останнього подиху життя виконав свій військовий обов’язок, залишившись вірним присязі.

Артур Валерійович Місків народився 23 квітня 1983 року в селищі Березнуватівка Солонянсього району Дніпропетровської області в звичайній родині сільських трударів [1]. Батько – Місків Валерій Тимофійович – робітник сільськогосподарського підприємства, технік-механізатор, уродженець міста Торез, який через перипетії долі оселився в Солонянському районі Дніпропетровської області, де він згодом одружився та розпочав свій трудовий шлях; мати – Наталя Василівна – завідуюча місцевим поштовим відділенням [1].

З самого малку батьки привчали своїх дітей до нелегкої селянської праці на власній присадибній ділянці. За спогадами молодшого брата Віталія Артура, в дитинстві хлопця понад усе дуже цікавила техніка, в яку він був несамовито закоханий, заповняючи кожну вільну хвилину працею з різноманітними пристроями та механізмами. «Вся робота з обслуговування та ремонту будь-яких технічних пристроїв, що є в нашому господарстві, була на ньому. Він з дитинства полюбляв лагодити велосипеди, мопеди, а в юнацькі роки самостійно відремонтував старенького батьківського мотоцикла, якій кілька років простояв до цього у нашому гаражі. Артур завжди був на «ти» з технікою», – згадує під час бесіди молодший брат.

«З дитинства Артур працював по господарству, ввечері треба було пригнати корів, прополоти огород,» – ділиться своїми спогадами про сина батько Валерій Тимофійович [2]. Розуміючи важливість інтелектуального зростання дітей, сам спраглий до знань батько хлопця, намагаючись займатися власною самоосвітою, зібрав значну бібліотеку, яка нараховувала понад 3000 томів. Саме домашня бібліотека стала невичерпним джерелом корисної інформації для допитливого юнака, який захоплювався крім техніки ще широким колом проблем з агрономії, історії, художньої літератури. Книга була постійним атрибутом його дозвілля. Як згадує батько Артура – Валерій Тимофійович: «Ми вимагали від нього вчитися та вчитися! Прохолоджуватися в компанія було ніколи. Через це у нього були складні стосунки з однокласниками, які виховувалися в більш м’ягких умовах» [2]. Батьківська наука не минулася даремно. Допитливий хлопець методично працював з книгою, намагаючись знайти відповіді на ті питання та проблеми життя, які його турбували.

Справжнім інтелектуальним захопленням Артура в шкільні, а згодом й в університетські роки стала філософія, яку він намагався самостійно осягнути, з цікавістю читаючи й осмислюючи праці І. Канта, Г. Гегеля. Особливий інтерес викликали в Артура філософські роботи Ф.Ніцше, погляди якого він цінував за парадоксальність, влучність та точність думки, цікаву афористичну манеру викладу, максималізм, неоднозначні оціночні судження, які відкривали для нього приховані від пересічного людського ока глибинні таємниці буття. Філософія та історія стали своєрідним інтелектуальним хобі юнака, який згодом, в окопах під Дебальцевим наполегливо студіював історичні та філософські праці, що приносили йому інтелектуальну розраду, давали необхідну допомогу у розв’язанні практичних питань організації бойового злагодження та управління, заставляли замислитися над проблемами минулого та сучасності, надаючи потужний імпульс для інтелектуального та професійного зростання.

В школі Артур навчався добре, здебільшого переймався тими дисциплінами, які викликали у нього цікавість, відповідали характеру та інтелектуальним нахилам. Улюблені предмети вчив з ентузіазмом, до інших ставився прохолодно. Шкільні роки, як і у більшості сільських однолітків, у юнака проходили в постійній праці на присадибній ділянці, нескінченному поточному ремонту сільськогосподарської техніки та реманенту, доглядом за худобою й читанням книг, які вмотивовували творчий пошук, розвивали здатність до критичного мислення та аналізу.

Під час закінчення середньої школи перед хлопцем постало складне питання професійного вибору. За спогадами молодшого брата Віталія, юнак досить довго вагався, беручи до уваги свої захоплення. Ким стати? Який фаховий профіль обрати? Технічний або агрономічний? Зробити остаточний вибір допомогла порада батька, який звернув увагу на професію агронома. Не останню роль відіграли й економічні чинники – агрономічна освіта була більш доступною для незаможної родини сільських трударів ніж технічна. В 2000 році Артур поступив на контрактну форму навчання до агрономічного факультету Дніпропетровського державного аграрного університету, а згодом, маючи за плечима відмінні результати, перевівся на бюджетне місце, що звільнилося. Мрія про навчання в університеті стала реальністю [1].

Академічне життя дуже подобалося хлопцеві: цікаві лекції, лабораторні та семінарські заняття, спортивне та студентське дозвілля швидко захопили його у свій шалений вир. В університеті серед однокурсників у хлопця з’явилися щирі та вірні друзі, які поділяли його погляди на життя, спільно проводячи навчання та дозвілля. Однокурсники та викладачі Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету згадують Артура як інтелектуально розвиненого, комунікабельного, наполегливого, цілеспрямованого та принципового юнака, вірного та щирого товариша, який завжди був готовим першим прийти на допомогу, підставивши плече у скруті. Він завжди був й лишаться для них уособленням широти та щирості людської душі.

Агрономічні дисципліни досить легко давалися Артуру, оскільки з дитинства хлопець знав всі аспекти складної організації сільськогосподарської праці та виробництва. Сільськогосподарська нива була його справжнім захопленням, полем для цікавих агрономічних дослідів та експериментів. Так, намагаючись продемонструвати близьким та рідним свої вміння та навички, довести собі фахову спроможність самостійно вирішувати виробничі завдання, Артур перетворив присадибну ділянку батьків та сад на своєрідний дослідницький полігон, де проводив власні агротехнічні експерименти та досліди з рослинництва й плодівництва. Так, наприклад, молодим агрономом був закладений цілий сад, в якому були посаджені алича, абрикоси, черешні, декілька сортів високопродуктивних яблунь, виноград. Беручи до уваги сучасні методи обрізки плодових дерев, аграрій-початківець миттєво взявся до справи – кардинальним чином обрізав сад бабусі Лідії Опанасівни, яка від нової методики прийшла у розпач: «Що ти накоїв, онуче? Знищив садок!». «Давайте, бабусю, подивимося, що буде в восени». А в восени в саду був такий врожай, якого Лідія Опанасівна не пам’ятала за всі 40 років існування саду [2]. Земля щедро віддячила молодому садоводу. Перші успішні кроки в професії надихнули хлопця, заставили повірити у власні сили, продемонстрували значущість набутих знань, засвідчили правильність обраного професійного шляху. Знання-сила! І ця сила спонукала вперто йти вперед складними звивистими дорогами нелегкої професії агронома. Стало очевидним, що агрономія – це покликання його життя, його доля та, власне, майбутнє.

В 2002 року, користуючись нагодою, юнак, склавши відповідні випробування з фізичної підготовки, поступив на військову кафедру Дніпропетровської металургійної академії, на базі якої навчалися студенти Дніпропетровського державного аграрного університету. З 30 осіб з Аграрного університету на ній проходило навчання тільки 4 агрономи, в складі яких був Артур. Спонукала навчатися на військовій кафедрі хлопця любов до механіки та наявність спеціальності з ремонту та експлуатації військової техніки. Так, захоплення дитинства перетворилося на нову військову професію – спеціаліста техніка з експлуатації та ремонту бойової техніки. Артур успішно навчався на військовій кафедрі, де отримав необхідні теоретичні та практичні знання, ознайомився з військовими статутами, організацією життя та структурою військових підрозділів. Після закінчення навчання, юнак урочисто склав військову присягу на вірність народу України й отримав офіцерське звання молодшого лейтенанта [1; 2].

Наприкінці 2005 року Артур розпочинає дослідницьку роботу над дипломним проектом, який виконувався під керівництвом досвідченого науковця, доктора сільськогосподарських наук, професора Л.І. Храмцова. Виходячи з актуальних завдань сільськогосподарського виробництва та власних зацікавлень, молодий агроном обрав для наукових досліджень проблематику пов’язану з дослідженням порівняльної врожайності сорті сої. З цією метою він приїздить на Криничанську дослідну сільськогосподарську станцію, де займається спостереженням та експериментами на дослідному полі. Саме дані напрацювання, здійсненні впродовж низки польових сезонів, будуть ними покладені в основу його бакалаврської та магістерської дипломних робіт, які він захистив на «відмінно» [1]. Працюючи над дипломним проектом юнак на практиці продемонстрував своє вміння вільно оперувати здобутими в університеті знаннями, використовувати сучасні інновації при вирішенні складних проблем організації сільськогосподарського виробництва.

В 2006 році Артур Місків закінчив Дніпропетровський державний аграрний університет, здобувши фах агронома [1]. В цей період він замислюється над необхідністю здобуття другої вищої освіти, яка повинна відкрити нові професійні обрії, беручи до уваги реформаційні та економічні зміни, які переживала України в період з 2004-2006 рр. Увагу хлопця привернув Дніпропетровський регіональний інститут державного управління національної Академії при Президенті України. Так, влітку 2006 року Артур успішно складає вступні іспити на спеціальність «державне управління» та поступає до магістратури вишу. Розпочинається черговий етап нового студентського життя. Маючи за плечима досвід навчання в Дніпропетровському державному аграрному університеті, хлопець досить легко в березні 2008 року здобуває диплом зі спеціальності «державне управління» [2]. Тепер перед ним відкриваються нові перспективи та кар’єрні злети

В червні 2008 року Артур Місків був прийнятий на роботу до Управління масових протокольних заходів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, де обіймає відповідальну посаду спеціаліста. Розпочинається не легке життя державного службовця, який щоденно вирішує значну кількість організаційних питань протокольної служби, пов’язаної з підготовкою візитів вищих посадових осіб держави до Дніпропетровської області [2].

Вперта й сильна вдача, стійкість до стресів, вміння приймати нестандартні рішення, аналітичний розум, готовність до розв’язання складних управлінських проблем, непересічні організаторські здібності та комунікабельність – дані риси сприяли швидкому кар’єрному зростанню хлопця в якості державного службовця. Керівництво по-справжньому оцінило здібного службовця. З часом Артур отримав підвищення – став головним спеціалістом Управління протокольних та масових заходів Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Це був його перший успіх у професійній кар’єрі державного службовця, який став закономірним результатом плідної багатомісячної роботи. В цей період він активно бере участь в роботі Патронатної служби губернатора, які збагачують його новим управлінським досвідом, загартовують характер, навчають життєвій мудрості, вчать складному мистецтву управління людьми.

Прихід нових політичних сил до влади в 2010 році, що зумовила зміну внутрішньополітичного курсу країни, характеризувалася проведенням специфічної кадрової політики, сутність якої полягала у витісненні з державної служби представників опозиційних політичних сил, наповнення її своїми кадрами. Дана обставина унеможливила перебування в структурах державного управління молодого спеціаліста. В серпні 2011 році Артур був змушений залишити державну службу. Проте юнак не впав у розпач та депресію, усвідомлюючи той факт, що має за плечима корисний та конкурентоспроможний фах агронома.

Хлопець починає активно шукати роботу за спеціальністю, розсилаючи свої резюме до офісів провідних агрохолдингів, сільськогосподарських кампаній та підприємств Придніпровського регіону й України. Доля в черговий раз усміхнулась юнаку. Його резюме було розглянуто менеджерами компанії «Кернел-Трейд», що входить до групи кампаній «Кернел», які запропонували йому пройти місячне стажування. Молодого та амбітного агронома було направлено на підготовчий семінар до м. Умань Черкаської області [4]. Впродовж стажування Артуру Місківу вдалося продемонструвати свою високу обізнаність в сучасних агротехнічних інноваціях, зарекомендувати себе справжнім фахівцем, який добре розуміється на всіх особливостях технологічного процесу вирощування сільськогосподарських культур, добре знає технічну частину, умови організації праці, вміє приймати оптимальні рішення. Хлопець успішно захистив випускну роботу, яка відкрила йому шлях до нової посади, повернувши до професії агронома-практика.

З серпня 2011 року по серпень 2012 року Артур працює в компанії «Кернел-Трейд», займається розробкою технологічних карт вирощування сільськогосподарських культур: цукрового буряку, кукурудзи, сої, озимої пшениці, соняшника, рапсу. Навесні 2012 року він переймається проблемами агротехнічного супроводу посівної кампанії в ООО «Аршица» Полтавська область, земельний фонд якої складав 10000 га. угідь. Паралельно впродовж літа 2012 року Артур консультує та займається агротехнічним супроводом сільськогосподарського виробництва кампанії ООО «Стіомі Холдинг», Хмельницька область [4]. Активно працюючи в господарстві, молодий агроном стикається з косністю управлінської структури кампанії, небажанням окремих менеджерів та агрономів впроваджувати у виробництво сучасні агротехнічні інновації, відсутністю необхідного розуміння щодо необхідності вдосконалення агротехнічних прийомів та технологій. На свій страх і ризик він проводить агрономічні досліди з вирощування озимої пшениці та рапсу, намагаючись емпіричним шляхом довести правоту своїх теоретичних узагальнень та спостережень. Практика підтвердила обґрунтованість висновків молодого агронома щодо необхідності впровадження вдосконалених методів агротехніки, раннього висіву сільськогосподарських культур. Врожайність зернових культур на експериментальних ділянках поля була в декілька разів вище ніж на звичайних. В черговий раз він успішно склав життєвий іспит на професійну придатність агронома.

В даний період, підсумовуючи набутий практичний досвід організації сільськогосподарського виробництва, аналізуючи певні здобутки в галузі розведення плодових культур, Артур замислюється над написанням кандидатської дисертації з садівництва – стара пристрасть до науки давала про себе знати [2].

Саме на посаді агронома застали хлопця буремні події першої половини 2014 року, коли країна поринула у вир політичного протистояння. В серпні батькові Артура Валерію Тимофійовичу зателефонували з райвійськкомату, повідомивши про те, що хлопець повинен з’явитися за місцем приписки. Артур без вагань вирішує йти до райвійськкомату [2]. Відданість Батьківщині та честь офіцера були для нього не пустим звуком.

Наприкінці серпня-на початку вересня 2014 року розпочинається період військової служби в біографії молодого агронома. У відповідності до мобілізаційного плану Артур Місків був зарахований до 2 роти 40-го територіального батальйону «Кривбас» 17 танкової бригади на посаду заступника командира роти з технічної частини – однієї з ключових посад у будь-якому військових підрозділів. В обов’язки молодого офіцера входила організація та проведення заходів з технічного обслуговування й ремонту військової техніки у ввіреному йому підрозділі [2]. В процесі служби хлопцеві довелося самостійно вирішити цілу низку поточних проблем, пов’язаних з ремонтом бойових машин, технічний стан який був далеким від ідеального. За свідченням самого офіцера часто-густо бракувало найелементарніших речей, починаючи від простого інструменту, закінчуючи генераторами, акумуляторами, запасними частинами. Проте, ініціативному юнаку вдалося частково розв’язати ці питання. Сільськогосподарське підприємство, в якому він працював напередодні призову, надало йому не тільки необхідне військове спорядження, але й відповідну матеріальнo-технічну допомогу. Впродовж 45 днів, що провів молодший лейтенант Артур Місків на полігоні під містом Артемівськом, йому вдалося ціною надзвичайних зусиль полагодити частину військової техніки підрозділу. На полігоні час летів швидко, оскільки служба займала весь час молодого офіцера. Згодом, після закінчення польових випробувань на полігоні, Артур повертається назад в місце розташування своєї військової частини. Командування високо оцінило внесок молодого офіцера в справу підвищення боєздатності військового підрозділу. Артур Місків 28 жовтня 2014 року отримав перше підвищення – чергове військове звання старшого лейтенанта. Одночасно йому була надана чергова відпустка терміном на десять діб [2].

Після закінчення відпустки хлопець повертається до частини. В середині грудня 2014 року у зв’язку з ускладненням загальної оперативної ситуації на Донбасі, командування вирішило направити підрозділ, де проходив службу Артур, в зону проведення Антитерористичної операції. Новим місцем дислокації 2 роти 40 мотопіхотного батальйону «Кривбас» стали позиції сектору «С» ЗСУ під містом Дебальцево Донецької області – однієї з найбільш небезпечних ділянок фронту, яка до ротації довгий час утримувалася військовими з 25-го батальйону “Київська Русь” [3].

Загітував Артура до відрядження на передову заступник командира батальйону з озброєння майор Олександр Вакуленко, якому імпонував дисциплінований та вправний старший лейтенант, який оперативно виконував його накази. З часом вони потоваришували. За спогадами бійців підрозділу майор ставився до Артура як до власного учня, успіхам якого він завжди щиро радів. Згодом, під час виконання бойового завдання з очищення околиць місця Дебальцево майор загине, прийнявши нерівний бій з диверсійно-розвідувальною групою противника [3]. Так, війна поєднає долі військових побратимів…

Військовий підрозділ, який складався переважно з необстріляних мобілізованих солдат та офіцерів, відразу попав у зону активних бойових дій. Непідготовленість особового складу давалася взнаки, ускладнюючи організацію управління та бойового злагодження, створюючи об’єктивні труднощі та проблеми. Навчатися військовій справі особовому складу 40 батальйону «Кривбасс» довелося безпосередньо в локальних боях, які характеризувалися особливою запеклістю та надзвичайною інтенсивністю. Українським військовим складно було протистояти противнику, який мав значну тактичну перевагу у живій силі, був краще озброєний та екіпірований.

Військовий підрозділ, яким командував старший лейтенант А.Місків, займав на кордоні Луганської та Донецької областей поблизу селища Жовтневе один з ключових пунктів оборони ЗСУ – укріплений пост «Мойша», який весь час перебував в епіцентрі збройного протистояння. Інтенсивний характер військових дій, брак елементарних речей для поточного ремонту військової техніки, що постійно виходила з ладу, складні природно-кліматичні умови зимової кампанії – всі ці чинники об’єктивно позначалися на рівні боєздатності підрозділу. Проте, молодий офіцер з гідністю витримав ці складні випробування, демонструючи особистим прикладом бійцям вірність військовому обов’язку, непохитну витримку та мужність. Не раз під час ремонту військової техніки офіцер обморожував руки, проте не залишав свого місця, намагаючись докласти всіх зусиль та зробити все можливе для того, щоб полагодити та ввести в експлуатацію зламані БМП та «Урали», яких так бракувало для вивозу поранених та хворих бійців батальйону, підвозу боєприпасів та продовольства.

Наприкінці січня – на початку лютого 2015 року оперативна ситуація в місці дислокації 40 батальйону «Кривбас» значно погіршилася: почався період оборонних боїв, який характеризувався високою інтенсивністю вогню, масованими ударами по позиціях українських військ важкого озброєння противника, який намагався створити необхідні тактичні умови для оперативного оточення українського угруповування, постійними ударами розвідувально-диверсійних груп. Проте, чисельні атаки противника наштовхнулися на запеклий опір українських військових, які намагалися рішуче стояти на обороні відповідної ділянки фронту.

Зв’язуючись телефоном останній раз з рідними на початку лютого 2015 року, Артур сказав батькові: «Тато, ми – ні кроку назад!». Як вдалося з’ясувати рідним офіцера, загальна ситуація в військових підрозділах 40 мотопіхотного батальйону «Кривбас» в це час була надскладною. Блокпост «Мойша» опинився в оперативному оточенні. Противник вів по ньому дошкульний вогонь з мінометів, важкого озброєння й БМ-21 “Град”, які нищили чисельні укріплення підрозділу. У бійців закінчувалися боєприпаси та харчі. Одночасно, батальйон отримав від противника ультиматум – здати позиції та вийти без зброї. Артур мужньо тримався до останнього, намагаючись не втрачати надії, зберігати спокій та бути мужнім. Пропозицію бойовиків щодо здачі в полон він для себе вважав неприйнятною, залишаючись вірним присязі.

Опитування колишніх однополчан Артура не дає можливості повністю реконструювати детально картину загибелі офіцера. За одними свідченнями хлопець загинув від поранення стрілецької зброї на опорному пункті, за іншими – від час ремонту техніки в ході вивезення тяжкопоранених 10 лютого 2015 року, за 2 дня до початку перемир’я.

Тіла загиблих військових вивозили Уралом… Бойовий побратим Артура, офіцер 40-го батальйону Віктора Коваленко в своєму щоденнику, який він вів під час дебальцевського котла, лаконічно описав даний епізод: «За збігом обставин, в тому покинутому УРАЛі в полі за Дебальцевим лежало тіло 32-річного старшого лейтенанта Артура Міськіва — учня майора Вакуленка. Він дуже болісно переживав загибель Артура від кульових поранень в передостанній день перед оголошенням перемир'я. Кілька днів тіло Артура пролежало на морозі в нашому таборі, й якось уночі при світлі ліхтариків та під звуками розривів мін ми з майором ходили з ним прощатися. Я не міг уявити, що буквально через 2 доби не стане і самого майора, й мені доведеться нести його понівечене окривавлене тіло на носилках до залізного павільйону та знову підніматися тими страшними сходами, щоб проститися ще з одним бойовим товаришем.»[3].

Понад місяць тіло Артура знаходилося у бойовиків в м. Луганську. Тільки після багатотижневих перемовин за участі посередників воно було відправлене на Батьківщину…

Поховали Артура в суботу, 14 березня 2015 року у його рідному селі Березнуватівка Солонянського району Дніпропетровської області. В останній путь старшого лейтенанта 40-го батальйону територіальної оборони Дніпропетровської області «Кривбас»  проводжали близькі, рідні, друзі, однокурсники та односельці. Панахиду за спочилим воїном відслужив благочинний Солонянського району митрофорний протоієрей Микола Марчук. Панотцеві співслужили: голова капеланського відділу Дніпропетровської єпархії протоієрей Дмитро Поворотний, настоятель храму протоієрей Ярослав Малерик.

Старший лейтенант Артур Місків віддав своє життя, як герой. Він є для всіх нас прикладом у тому, яким має бути офіцер української армії і як треба боронити Україну. Вічна йому шана і світла пам'ять! Пам’ять про нього навічно вкарбується в наші серця як вірного сина своєї Батьківщини! Слава Україні!

Бібліографічні посилання:

1. Архів Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету. Особова справа студента агрономічного факультету Місківа Артура Валерійовича. – Арк. 1-10.
2. Мисник Е. Он сражался за Родину!/Е. Мисник// Наше місто. – 2015. – 20 березня 2015.
3. В. Коваленко. Дебальцевський щоденник. Майор Вакуленко. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tyzhden.ua/Society/131003
4. Мискив Артур. Анкета. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// jobs.ua/minicv/view/737844/.