РОЗМОВА ПРО КУЛЬТУРУ І НЕ ЛИШЕ

Деталі: Опубліковано: Понеділок, 30 листопада 2015, 16:25

Інга Лазебна – відомий сценарист, режисер, співачка, мисткиня. Ось вже декілька років поспіль завдяки її старанням і таланту традиційні віншування переможців конкурсу творчої молоді імені Івана та Марусі Гнип (США) на сторінках часопису «Бористен» набувають рис і ознак справжнього свята національної культури, стають добірними уроками патріотичного та естетичного виховання вітчизняної юні. Не була винятком і цьогорічна імпреза, котра пройшла в стінах Дніпропетровського педагогічного коледжу ДНУ імені Гончара. Про майбутні плани щодо проведення наступних урочистостей вже добре знаного прихильниками щомісячника «Бористен» конкурсу імені американських українців та не лише з пані Інгою розмовляє шеф-редактор видання, письменник Фідель Сухоніс.

СУХОНІС: Шановна пані Інга принагідно вкотре хочу подякувати Вам за талант і майстерність. Кожного разу коли свято віншування переможців нашого вже традиційного конкурсу проходить під Вашею мистецькою орудою воно тішить не лише винуватців події, а й широкий глядацький загал. Пісня, танці, талановита поезія радує усіх, хто приходить привітати наших-конкурсантів переможців. Так само важливо що , як правило, наша імпреза проходить в молодіжній аудиторії. Цьогорічні святкування в Дніпропетровському педагогічному коледжі ДНУ імені О. Гончара це яскраво підтвердили. Але давайте, бодай, на хвильку помріяємо як би Ви хотіли провести наступні віншування наших молодих талантів. Найперше , як на мене, хотілося б змінити антураж, свята надати йому якихось нетрадиційних мотивів. Ну, наприклад, свято журналу «Бористен» так і проситься провести чи то на берегах сивого Дніпра, чи , скажімо, на якомусь великому пароплаві, котрий стрімко ніс би наших друзів на хвилях Славутича. Я лише уявляю який би поштовх Вашому режисерському таланту надала б така драматургія…

ЛАЗЕБНА: Розумієте пане Фіделю я теж поділяю Вашу стурбованість щодо зміни майданчику для віншування звитяжників огляду-конкурсу Гнип на шпальтах всесвітнього часопису «Бористен», але в країні, яка потерпає від віроломної агресії східного сусіда, на мою думку, ми не маємо морального права робити якесь вселенське мистецьке дійство. Але маю сподівання, що коли закінчиться війна і разом із нашою звитягою прийде на пошматовану ворогом землю України довгоочікуваний мир, у мене як у режисера, є задум провести чарівну феєрію свята наприклад, десь на місцинах каскаду Ніагарського водоспаду. Але якщо мислити суворими реаліями життя , то бажано було б пропагувати все ж таки красу природного ландшафту дорогої мені Січеславщини, тому чергову гала-імпрезу потрібно провести на каскадному водоспаді, відомого як «Червоні камені», – одне з найпрекрасніших місць у Дніпропетровській області. Оазис, що розкинувся серед мальовничих пагорбів, біля селища Токівське Апостолівського району. Я вважаю,що переможники конкурсу творчої молоді імені Івана та Марусі Гнип (США) на сторінках часопису «Бористен», отримали б додаткове натхнення для майбутніх мистецьких звитяг. І мабуть вже час , залучати до участі у конкурсі творчу молодь, яка проживає на закордонних місцинах , де мешкає українська етнічна діаспора та змінити статус конкурсу на Міжнародну імпрезу.

СУХОНІС: На жаль, не багатьом нашим землякам доводилося чути таку самобутню виконавицю із інтригуючим сценічним найменням Кліо. Мені так само доводилося слухати пісні у її виконанні лише у запису. Однак, і такого, як прийнято говорити, формату вистачило для того аби стало зрозуміло. Кліо це свіжий подих, високий професіоналізм та водночас новаторство нашої української естради. Співачка своїм виконанням сповна доводить справжній мистецький талант це найперше велика праця, це вимогливість до себе і своїх творчих партнерів. Не буду надалі інтригувати наших читачів і поясню Кліо сценічне ім’я Інги Лазебної. Та, як не прикро, Кліо наскільки мені відомо фактично припинила виступи. Чому? Невже творчість співачки у минулому?

ЛАЗЕБНА: Вам повинно бути відомо , пане Фіделю, що на промоушн в Україні і взагалі у світі, потрібні великі чи дуже великі кошти. І наразі нестабільна політична і економічна ситуація впливає на гастрольну діяльність та творчість співачки Кліо. Але для мистців, які добре розуміються на ай-ті технологіях, така катастрофічна ситуація, можна сказати Армагедон культури і мистецтва, який трапився у царині культури України, завдяки недолугим керівникам від культури та і взагалі Мінкульту України, який завжди пасе задніх , не став перешкодою для розвитку моєї творчої особистості. Уся моя творчість та мистецьки доробки, закономірно телепортувалися на безмежні простори її Величності, всесвітньої мережі Інтернет, на широкий загал моїх шанувальників. Наприклад один із музичних ресурсів www.realmusic.ru/clio/ тощо.

СУХОНІС: Довгі роки Вас поєднує творча співдружність із Заслуженим діячем естрадного мистецтва України, співаком, композитором і так само як Ви педагогом Влодзімежем Забарою. Це людина надзвичайних творчих обдарувань. Його голос, манера виконання, зрештою, фактура гідна найпрестижної сцени. Я б дозволив би собі таку ремарку. Коли б Влодзімеж Забара лише просто виходив на зустріч з глядачем не промовляючи ані звуку це все одно викликало захоплення присутніх. Така могутня мистецька сила цього виконавця. Мені відомо, що свого часу Ви співали з паном Влодзімежем дуетом. Знову ж таки чи є майбутнє у Вашої мистецької співдружності? Як можна назвати перерву Ваших спільних виступів: творчими канікулами, розчаруваннями, якимось непорозумінням чи дует «Кліо та Влодзімеж» вже вичерпав свої усі творчі можливості…

ЛАЗЕБНА: Ні, не вичерпна ще творча скарбничка нашого дуету і на мою думку у нашої співпраці є потужне творче майбуття.Це просто Ви, пане Фіделю, у вирі карколомного життя і шаленого його ритму, просто фізично мабуть не мали змоги , відслідковувати творчі віхи нашої із Влодзімежем мистецької співпраці. Останній спільний творчий доробок, це пісенний героїчний епос про захисників ДАПу(донецького летовища) «Герої-Кіборги», який оповідає про героїзм захисників , які боронять цінною свого життя , святу українську землю від кровожерливої московитської орди , про майже надлюдські можливості , якими мабуть їх нагородили героїчні пращури, козаки-характерники. Цей журливий і в той час героїчний епос у вигляді кліпу, можна знайти у мережі фейсбук , на каналі ютуб тощо.

СУХОНІС: Повертаючись до творчої постаті Влодзімежа Забари хочу щиро зазначити, що як правдивий талант, він нерідко зустрічаючи на своєму шляху в культурному просторі сірість та буденність та не може стримати емоції. Через це серед загалу мистецьких імпотентів має чимало доброзичливців в лапках. Є у нашому місті одне співоче подружжя. Воістину ця сімейка наспівує сильним світу цього саме те що їм хочеться почути. Завдяки цьому мають ці людці і високі мистецькі регалії, а пані-пристосуванка ще й посаду собі виспівала в доволі поважному культурному закладі Дніпропетровська. І байдуже цим лоточникам від культури кому ж солоденько наспівувати чергову пісеньку блазня. А би грошенята були та посади. Останній приклад – колишня костюмерка , а нині вся в регаліях панянка-пристосуванка, відкрито підтримала українофоба Вілкула на виборах дніпропетровського мера. Дякувати Богу і нашим землякам цей представник «окупаційного блоку» , як то кажуть, залишився за бортом. Але будьте певні пані-пристосуванка вже побувала з вітальним букетиком у переможця мерських перегонів Бориса Філатова. Така порода цих людей – неодмінно облизати тих, хто при владі. Гірко від того що в нашому суспільстві подібні можуть робити поступ. Так от такі пристосуванці та духовні каліки люто ненавидять пана Влодзімежа Забару. Я довго думав чому? Адже на відміну від цих мистецьких жебраків він не випрошував у влади звання, не їздить на іномарках за виканюченні на кооперативах гроші, не зализує сильним світу цього частини тіла, що розташовані нижче спини. А живе як правдивий поет – своєю творчістю і чеснотами справжнього митця. І ось нині я таки зрозумів. Це подружжя безталанних ремісників від культури банально заздрить таланту і обдаруванню маестро Забари. Можна вибігати собі звання і посаду, купити розкішну квартиру за фактично вкрадені в народу гроші, бо ж свої гонорари ці людці отримають не за концерти в закладах культури, а на пиятиках нуворишів ( а звідки в тих великі статки добре зрозуміло). Так ось все це хворим на духовну та культурну анорексію творчим пігмеям можна зробити. Однак, бути справді мистцями , людьми які несуть радість іншим таким зовсім не до снаги. Тому вони як гидкі каченяти лише із заздрістю дивляться в небо, де у високій блакиті кружляють такі творчі орли як Влодзімеж Забара..

ЛАЗЕБНА: Я з Вами повністю згодна, що Влодзімеж Забара як композитор, поет, аранжувальник і врешті-решт як співак , ще довго буде тішити шанувальників його таланту. Але треба зазначити, що Влодзімеж Забара не тільки талановитий мистець, але і продюсер та організатор різноманітних культурологічних художньо-мистецьких заходів. І на мою думку, його беззавітне служіння його Величності мистецтву, не припиняється ні на мить. Якби його невичерпну енергію застосувати на культурологічній мапі України , то отримали б такий собі перпетуум-мобіле сучасної культурної спадщини України. Та що там, треба негайно Верховній раді , розглянути його кандидатуру на посаду міністра культури України(щиро сміється).

CУХОНІС: Окремо хотілося б торкнутися Вашої педагогічної діяльності. Довгі роки Ви працюєте художнім керівником студентської самодіяльності Дніпропетровського транспортно-економічного коледжу. Здавалося для цього навчального закладу зовсім не обов’язково, аби його випускники могли добре співати чи танцювати. Та з іншого боку адміністрація цього Вузу на чолі з Таберком Левом Миколайовичем,саме Вашій роботі приділяє не меншу увагу, аніж роботі профільних педагогів. Бо тут сповна зрозуміли наскільки важливо, коли будь-який спеціаліст найперше є духовно багатою, освіченою людиною. А це найперше формує культура, мистецьке виховання учня…

ЛАЗЕБНА: Пане Фіделю, Ви як непересічна особистість та літератор із великої літери, на мій погляд, не зовсім розумієте катастрофічного стану української культури та стану Армагедону у освітянській царині. Реформи, які наразі відбуваються в зазначених царинах, скоріше нагадують мені, сюжет та кадри американської кінодрами «Загнаних коней пристрілюють чи не так». Патріотичне і культурне виховання, пущене державою на самоплив. Думаю, що не тільки мене, відвідують такі песимістичні та сумні думки про подальший розвиток культури і освіти. Переможні реляції, які продукуються звідусіль, не вартують і ломаної копійки. А руйнування духовних та культурних скріп, почалося не сьогодні, а ще на початку 90х років. Спочатку ліквідували гуртки художньої самодіяльності у структурі загальної освіти та у початкових мистецьких закладах позашкільної роботи: у школах, школах мистецтв, шкільних клубах тощо. Наступною жертвою стали студентські клуби ВНЗ тощо. Тільки далекоглядні керівники Вузів, розуміючи важливість культурного виховання студентства, винаходять кошти хоча б на посади керівників художньої самодіяльності і підтримують всі починання останніх. Це стосується і ДТРЕКу , у якому я працюю по теперішній час. Естетичному, патріотичному і культурному вихованню , приділяється прискіплива увага керівництва ВНЗ. І я, як керівник художньої студентської самодіяльності, вдячна за підтримку директору Таберку Л.М, замісницям директора Уласевич Н.В. , Жаріковій О.А., керівнику гуртків Ходосу М.С., педагогічному колективу та техпрацівникам ДТРЕКу.

СУХОНІС: І насамкінець не уникнути традиційного для бесіди з творчою особистістю. Ваші плани на майбуття. Що плануєте ще встигнути зробити на мистецькій ниві?

ЛАЗЕБНА : Якось знаєте , пане Фіделю, оце Ваше: ще встигнути…..в мене визиває подив. А чому, тому що у мене як у справжнього мистця планів щодо творчості «громаддя». Особисті вокальні проекти, поки що знаходяться на стадії студійного завершення і в найближчому майбутті , я ознайомлю численних шанувальників із результатами кропіткої співочої роботи. Ще у творчих планах і відновлення забутих культурних традицій, фестиваль – конкурс «Коляда» і новорічна фасмагорія - гротеск , чи можливо казка-феєрія «Красуня,що не спить» та ще безліч авангардних, авантюрно – експериментальних, художньо-театральних та культурних проектів-імпрез. Хуг, ледве вимовила і тому пане Фіделю, на фінал нашої мистецької розмови, хочу побажати мистецькому часопису «Бористен» і Вам особисто, вдачі та успіхів у подальшій літературно-мистецький діяльності задля розбудови найкращої держави у світі - України.