........

 

Сліз не було, але серце плакало.  Сьогодні був на похоронах Сергія Нікояна.Того самого українця вірменського походження, котрого застрелили на Майдані. Ховали  його у рідному селі Березнуватівка, що в яких  80 кілометрах від Дніпропетровська. Нині про цього хлопця знає вся Україна. Пишнота та пафосність  слів інколи може знецінити суть і велич  героїчного   вчинку.  Це саме той випадок. Сергій став для України апостолом добра і справедливості. Кожна епоха народжує своїх героїв та свої  знакові постаті. Я певен пройдуть роки й ім’я Сергія Нігояна буде в нашій історії в одному ряду з такими іменами як Стус, Чорновіл, Симоненко.

Кажуть він був світлою дитиною й водночас справжнім мужем. Лише двадцять років. Це навіть не розквіт, а початок цвітіння. І впала підкошена квітка. В Інтернеті гуляє інформація  про те що світове вірменство оголосило 100 тисяч зелених за голову вбивці Сергія. Якщо це правда, то помагай їм Боже! Я стояв біля   труни Нігояна  і   думав про те: Господи чому ти буваєш не справедливий?! Чому так рано покликав до себе таку світлу, чисту і добру душу?! Нехай не гніваються на мене святі отці: але де ж ти тоді Боже?!

У труну Сергія чиясь мудра рука поклала «Кобзар». Він так любив Шевченка….

 

 
 

Серія КВ, реєстр. номер 16084-4556 ПР. Рік видання двадцять перший. Постановою президії ВАК України від 9 квітня 2008 року за № 1-05/4 журнал внесено до переліку наукових фахових видань України, у яких можуть публікуватись основні результати дисертаційних робіт з історії, філології, політичних наук, мистецтва та культурології.