Фідель Сухоніс : "Зараз одні з кращих помирають від рук гірших"
- Деталі
- Опубліковано: Четвер, 04 жовтня 2018, 11:49
Український письменник, тележурналіст, видавець та редактор науково-популярного часопису "Бористен" ФІдель Сухоніс (м. Дніпро) у перебігу свого перебування в США знайшов час для відвідин газети «Свобода» . В розмові з редактором Левом Хмельковським він розповів про своє ставлення до війни, творчості, про співпрацю з нашою громадою на землі Вашингтону. А ще виявилося що цей український патірот надзвичайно цікава людина, зі здоровим почуттям гумору.
- Пане Фіделю, розкажіть про мету свого візиту до США . Хто вас запросив сюди, організував вашу зустріч з громадою?
- Загалом, в Америці я далеко не вперше. Щомісячник «Бористен» , який заснував і редагую ось вже майже тридцять років, за часи свого існування знайшов в українській громаді США чимало добрих друзів. Але на цей раз в організації поїздки я найбільше завдячую Фундації імені Івана Багряного, Фундації “Промітеїв отвіт” ( м. Резерфорд, Ню-Джерзі) та родині Боголюба і Світанни Свириденко зі штату Конектикут.
- В якій якості ви тут перебуваєте - як журналіст, письменник чи видавець?
- Загальновідомо що працівники гуманітарної сфери з України мають можливість не так часто бувати в Америці. Тому стараюся встигнути якнайбільше. Очевидно, мене цікавить ця поїздка як редактора і видавця журналу «Бористен». Ми б прагнули збільшення симпатиків, прихильників нашого щомісячника на всіх на теренах Америки. Бо якось так склалося маємо більше читачів на Сході, в Нью-Джерсі, Нью-Йорку, в Коннектикуті, хоча є такі й в Каліфорнії. Сподіваюся у великій мірі у вирішені цього завдання на підтримку вашої газети.
Так само як тележурналіст я готую серію відеозамальовок під загальною назвою «Українська Америка зблизька з Фіделем Сухоносом». Навіть за короткий відносно період мого перебування тут зміг знайти чимало цікавих сюжетів і героїв для таких відеорозповідей. Зокрема , хіба не повчальною є доля доктора Івана Буртика з міста Кліфтон ( Ню-Джерзі), котрий незабаром має зустріти свою 94 –ту весна, але як і раніше залишається у вирі громадського життя. Або сюжет про діяльність Українського інституту Америки чи , наприклад, про засновників Вашого видання Український Народній Союз. Про все це мало знано в Україні, все це сподіваюся буде цікавим і в певній мірі повчальним для материкового українського глядача.
Наше видання «Бористен» співпрацює з багатьма українськими громадськими організаціями США. Війна на Донбасі , анексія Криму зібльшила інтенсивність такої діяльності. Так, наприклад, ми виступаємо інформаційним спонсором Американо-української медичної Фундації ( м. Дітройт, президент Борис Легета), котра сьогодні багато робить для допомоги в лікуванні захисників України постраждалих через війну з Росією. Певним етапом такого співробітництва має стати книги видавництва журналу «Бористен» «Медики АТО».
Знову ж таки завдяки підтримці читачів з США та Канади наша редакція багато займається волонтерською роботою. Ми допомагаємо доставляти на фронт продукти, медикаменти, побутові речі. Часто в останній роки спілкуюся з військовими, командирами батальйонів і добровольцями. Особливо важко в лікарнях. Бачити поневічених хлопців , фактично дітей - до цього не можуть звикнути навіть лікарі . Однак, ще більше в роки війни мене вразили мешканці Дніпра. Чимало з них присвятили себе волонтерству, тисячі були в чергах, щоб здати кров для поранених . Я ніколи так не пишався своїм містом, як зараз.
З 1996 року разом з журналом «Бористен» виходить його релігійний додаток «Наша Церква – Київський Патріархат». І це ще один важливий аспект, який мотивує мій нинішній побут в українській громаді США.
- Ви особливо підкреслили свою подячність за цьогорічний візит до США Фундації Багряного. Чому?
- Багато років поспіль Фундація Багряного є репрезентантом щомісячника «Бористен» та його проектів у США. Всі наші контакти, фінансові питання вирішуються саме через нею. Особлива наша подяка скарбнику Фундації пану Олексію Коновалу. ВІн для нас на сьогоднішній день незамінима людина.
Ось маю повернутися в Україну і провести урочисте віншування володарів щорічної «ВІдзнаки імені Івана Багряного». Яку редакція таки ж знову започаткувала за участі однойменної Фундації.
- І коли можна трохи про особисте. Я помітив, що у Вас багато фотографій в вишиванках. Це данина моді?
- Зовсім ні, я мало стежу за модою (посміхається). У мене багато вишиванок, для мене це як повсякденний одяг, так і святкове. Так було завжди. І мені приємно, що зараз це стало модно. В українців взагалі дуже красивий і стильний національний одяг – він поза часом.
- - Вважається, що творчі особистості схильні до авантюр. Ви така людина?
- Сумніваюся. Хоч ось це днями побував з родиною Боголюба та Світанни Свириденко на Атлантичному узбережжі в штаті Конектикут. Із задовленням покупався. Для мене це важко назвати авантюрою, бо у річці Дніпро плаваю аж допоки не стане лід. Хоч того дня окрім мене нікого у воді не було. А ще з подачі моєї доньки Дарини сім років тому в день п’ятидесятиріччя зробив татуювання тризуба на плечі (сміється). Може це можна назвати авантюрою…
- І традиційне. Ваші побажання читачам нашої газети?
- ВІдповім словами відомого поета:
Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і води,
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди.
А ще приєднуйтися до нашого неформального бористенівського патріотичного клубу. Нагадаю що репрезентатом журналу «Бористен» на Заході є Фундація імені Івана Багряного.
- Нехай Вам усім гарно працюється і святкується!
ГАЗЕТА УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДИ В АМЕРИЦІ