Патріарх Філарет: «Церква закликає захищати нашу землю…»

 

Філаре́т (в миру: Михайло Антонович Денисенко; народився 23 січня 1929, с. Благодатне, Амвросіївський район, Сталінська округа, Українська РСР, СРСР) — український православний церковний діяч, архієрей. Третій предстоятель Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП), Патріарх Київський і всієї Руси-України . Народився у Благодатному, Донецька область, УРСР. Випускник Московської духовної семінарії Російської православної церкви. 1950 року прийняв монашество. Єпископ Лузький (1962), Віденський і Австрійський (1962–1964), Дмитрівський (1964–1966); митрополит Київський і Галицький, екзарх України Російської православної церкви (1966–1990). Після смерті московського патріарха Пимена в 1990 році став місцеблюстителем московського патріаршого престолу. Був одним із кандидатів на нового патріарха, але вибори програв. Ініціював створення Української православної церкви в складі Московського патріархату (УПЦ (МП)), став її першим митрополитом (1990–1992). Внаслідок здобуття Україною незалежності 1991 року виступив поборником української церковної самостійності. 1992 року створив незалежну від Москви Українську православну церкву Київського патріархату, за що російські ієрархи відлучили його від Церкви й піддали анафемі (1997)[2]. Працював заступником київського патріарха (1992–1995). Після смерті предстоятеля Володимира очолив Київський патріархат. Виступає за міжцерковний діалог в Україні з метою створення єдиної української помісної православної церкви.

 

За роки існування журналу «Бористен» Святіший  неодноразово давав інтерв’ю читачам щомісячника, благословив випуск релігійного додатку видання бюлетеня « Наша Церква – Київський Патріархат».  Наприкінці вересня предстоятель УПЦ КП  прийняв шеф-редактора журналу письменника Фіделя Сухоноса в своїй патріаршій резиденції у Києві  на його прохання.

 

 Сухоніс: Головна що сьогодні хвилює кожного українця і взагалі християнина  це фактична війна на Сході країни . Загальновідомо що УПЦ КП  докладає чимало зусиль для допомоги і нашим військовим, і волонтерам, і усім тим, хто наближає такий жаданий мир в Україні. І як це не дивно, але біда несе і деякі позитиви. З мого особистого досвіду гіркі події у на Донбасі у значній мірі похитнули нав’язані найперше  Росією стереотипи про «західняків», «бандеровців»,  й таке подібне, що штучно підігріте Кремлем, розділяло українців. Принаймні, всередині України  такій розподіл через спільну біду значно нівелювався.  Тепер ми всі «УКРОПИ» НЕЗАЛЕЖНО ВІД ТОГО ЯКОЮ МОВОЮ говоримо і до якої Церкви ходимо.  Війна колись таки закінчиться. Вона принесла і, не дай Боже, принесе ще багато горя. Та чи не зцементує Україну  ось ця пролита кров, вдови, сироти, нестатки не тільки в політичному, а й релігійному сенсі.  І НЕВЖЕ ШЛЯХ ДО  такої жаданої для українців єдності може лежати лише  через біду….

 Філарет:  : Бог керує світом, і без волі Божої нічого не відбувається. Якщо з Україною сталося те, що сталося, то значить Бог допустив це з метою привести до кращого. Подивіться, сьогодні ми маємо об’єднання українського народу — Сходу і Заходу, Півдня і Півночі. Того, чого бракувало Україні. За даними соціологічних опитувань, патріотизм в Україні піднявся з 40 % до 60 %. Навколо захисту України об’єднується весь український народ. В стражданнях людина виявляє свої кращі якості, тому церква повинна про це говорити. Друга світова війна була великим злом, із величезною кількістю жертв, але водночас це час, коли люди навернулися до Бога, стали відкривати храми, монастирі, духовні навчальні заклади. Навіть офіцери Радянської армії ставали священиками. Зло привело до добра. Бог усе зло обертає на добро. Так і зараз, сьогоднішні страждання приведуть до кращого майбутнього в Україні. Люди це повинні знати і вірити! Церква повинна свідчити істину, говорити правду. Без правди немає духовного життя. Крім того, церква повинна показувати правильний шлях в житті, а це — служіння людям. Як на Майдані говорили: «Хочеш мати гроші — йди в бізнес, хочеш мати владу — служи людям!». Так ось ці принципи Церква проповідує. Зараз складний час, людей треба підтримувати, щоб вони не падали духом, а вірили в нашу перемогу. Росія здійснила щодо нас агресію, відібрала у нас Крим. А колись же підписувала договір про гарантію недоторканності наших територій. Підписала — і сама ж порушила. Церква повинна свідчити правду і називати агресора — агресором, а народ підтримувати у боротьбі і закликати до захисту своєї території. Зараз церква закликає захищати наш Донбас — це наша земля! Там зараз чужинці зі зброєю в руках вбивають наших людей. Церква закликає захищати нашу землю. І ми її захистимо!

 

Сухоніс: Сьогодні все частіше можна зустріти у пресі, в різного роду дискусіях, що Путін фактично перетворює Росію у фашистську державу. Як свого часу Гітлер перетворив Німеччину на загрозу миру в усьому світі. І це не лише анексія Криму, війна на Донбасі чи напад на Грузію та бойові дії в Сирії за участю російських військ. Кожен день приходять тривожні новини про чергову спробу Путіна та його оточення розхитати спокій у світі, пролити кров невинних людей.  То невже на Росію таки чекає майбутнє фашистської держави.

 

Філарет: Я не хочу порівнювати націоналізм Путіна з фашизмом, але те, що він йде дорогою Гітлера, бачить весь світ. Гітлер також починав з того, що приєднав Австрію під приводом єднання німецького народу і Судети під приводом захисту німців у Чехословаччині. Так само діє і Володимир Путін, коли «захищає» росіян у Криму, хоча вони не потребують ніякого захисту, бо вони живуть вільно у вільній українській державі. Методи, якими діє Путін, у всьому нагадують методи Гітлера. Як Гітлер напав на СРСР, здійснив агресію, так і Путін здійснив агресію в Криму. Тому сьогодні правда на боці України, як 1941-го правда була на боці СРСР. Тому тоді весь світ став на бік безбожного Радянського Союзу, бо він був жертвою агресії. Так само сьогодні світ став на бік України як жертви агресії.  Чим закінчилася агресія Гітлера? Повною поразкою самого Гітлера, а німці, які його підтримували, потім десятки років ходили з понуреними обличчями, їм було соромно за те, що підтримували фашизм. Так само буде і з Путіним, і з російським народом, він теж буде соромитися. Точніше, це буде з тією частиною народу, який  зараз урочисто святкує приєднання Криму до Росії та схвально ставиться до війни на Донбасі. Чому це станеться? Тому що Бог не може бути на боці неправди. А оскільки Путін і кремлівське керівництво здійснило акт неправди, то вони будуть переможені Богом.

 

Сухоніс: Московські попи і українофоби постійно звинувачують Вашу  Церкву в «не канонічності» . В останні часи з’явилася реальна надія на визнання світовим православ’ям УПЦ КП. До цього прагне не лише Церква, а й широкі громадські кола, зрештою, діюча влада…   

 

Філарет: На мою думку, у президента зараз є ряд дуже важливих питань. Це звільнити Донбас від загарбників і приєднати Крим до України. Крім того, подолати корупцію, ввійти повноправним членом до Європейського Союзу, але серед цих, суто державних завдань, важливим також є об’єднання церкви в одну Помісну Православну церкву. «Помісна» — це значить незалежна від іншої церкви. У цьому випадку незалежна від Московського патріархату. Нам не потрібне будь-яке об’єднання, нам потрібна правдива Українська церква, яка б могла вільно захищати інтереси свого народу. Так ось, цій меті влада може тільки сприяти, але не може це зробити, бо таке об’єднання — це справа церкви. Тому президент може або сприяти, або не сприяти, ми б хотіли, щоб Порошенко сприяв. Я уже казав, що якби у нас з початку незалежності була б своя, одна церква, то цих подій на Донбасі чи в Криму не було б. Церква б цього не допустила. Москва хоче укріпити свої позиції в Україні і примусити УПЦ МП служити інтересам не українського народу та держави, а Росії, тобто бути 5-ю колонією в Україні. Через це йде боротьба. І через це Патріарх Кирил неодноразово приїжджав до Києва і тут проповідував «Русский мир». І тепер я читав його нове звернення, у якому він закликає захищати «Святую Русь». А що це таке? Нема такого! Є Російська Федерація та Україна, а решта все омана, спрямована на те, щоб людей збити з прямої дороги, щоб поневолити Україну і створити нову Російську імперію.

 

Сухоніс:  Україна не піддалася російській агресії найперше через широкий народний спротив. Мільйони людей у різний спосіб стали на захист своєї Вітчизни. Окрім молитов, як православна церква допомагає армії та мешканцям Донбасу?

 

Філарет:  Наша Церква з самого початку закликала віруючих і духовенство збирати кошти на українську армію, на її укріплення. Зокрема патріархія пожертвувала на потреби армії близько двох мільйонів гривень. Крім того, ми купуємо військовим бронежилети, обмундирування, техніку, продукти. Наші єпископи і духовенство знаходяться у військових частинах і моляться разом з офіцерами і солдатами, підіймають їхній бойовий дух і свідчать, що українська церква — з українською армією.

 

Сухоніс: Ви добре обізнані з життям  нашої діаспори. Велику, якщо не вирішальну роль, в так званій західній діаспорі  щодо збереження ідентичності українців  відіграла Церква. В деяких провінціях Канади п’яте, а то  і шосте покоління наших людей молиться українською. Подібне можна зустріти у США, Австралії.  Я особисто бачив у невеличкому бразильському містечку Прудентополіс  мулатів які читали «Отче наш» як ми з Вами.

 

Готуючись до цього інтерв’ю ми  попрохали  наших читачів на чужині аби вони звернулися до Вас з тими питаннями які їх хвилюють. А затим відібрали найбільш цікаві. Отож,   Віктор Бабанський ( штат Ню-Джерзі, США) цікавиться таким. Минулого  приїзду до Америки Ви мали розмову з предстоятелем УПЦ в США Владикою Антонієм. Про що йшлося під час Вашого спілкування? Чи будуть позитивні наслідки від цієї зустріч для українського православ’я.

 

Філарет: Так, я справді мав зустріч з митрополитом Антонієм, котрий  очолює Українську Православну Церкву в США, яка входить до складу Константинопольського Патріархату. Зустріч ця була корисною.  І це не перша моя зустріч з Владикою Антонієм. Перед цією зустріччю ми спілкувалися  в Києві, у патріаршій канцелярії. Мова йшла про те що УПЦ в Америці, оскільки вона входить до складу Константинопольського  Патріархату, буде допомагати УПЦ КП отримати документ, тобто, томас про автокефалію. Для нас це дуже важливо. Особливо зараз,  коли на Сході йде війна з російським агресором. І ця війна показує, що тільки правдива українська Церква, тобто, Київський Патріархат підтримує і нашу армію, і волонтерів, і біженців. І не лише УПЦ КП, а й греко-католики та інші українські Церкви. А Московський Патріархат навпаки проповідує, особливо його керівництво,  що на Донбасі йде громадянська війна. І що українці воюють з українцями, і що агресії  з боку Росії не має.  І це не правда . А тому люди бачать і розуміють що Україні потрібна єдина Помісна Православна Церква. І це може статися коли відбудеться  визнання нашої автокефалії, а затим пройде об’єднання усіх православних. І затим Вселенський Патріарх може дозволити створити єдину Помісну Православну Церкву в Україні.А тому УПЦ в США, УПЦ в Канаді як частина Константинопольського Патріархату можуть сприяти прийняттю такого рішення. І вони цьому сприяють. Бо керівництво цих церков часто буває в Стамбулі, зустрічається з Вселенським Патріархом Варфоломієм та пояснюють йому цю нашу проблему.  І тому ми сподіваємося що з допомогою українців в усьому світі, зокрема, українців США ми отримаємо таку жадану автокефалію.

 

 Сухоніс: Микола Воротиленко з канадійського  Едмонтону цікавиться наскільки є плідними контакти поміж Українською Православною Церквою в Канаді та Київським Патріархатом.  Чи налагоджена співпраця, які перспективи такої роботи?

 

 Філарет: Така ж робота яка проводиться поміж УПЦ в США так само проходить і з УПЦ в Канаді. Тому що тут в Києві, в патріаршій резиденції був Митрополит  Юрій. І ми з ним так само детально обговорювали проблеми які стоять перед УПЦ КП. І так само прохали, оскільки ця Церква входить до складу Константинопольського Патріархату, допомагати нам в отриманні автокефалії. І я певен що ця співпраця буде продовжена й ми покладаємо надію на допомогу наших братів і сестер в Канаді.

 

 Сухоніс: Ольга та Петро Матула з США цікавляться наскільки УПЦ КП зберігає тяглість традиції з УАПЦ Митрополита Липківського. Себто, наскільки є усвідомлення того що сучасний Київський Патріархат виник не на голому місті. І що Ви можете гідно продовжувати справу своїх попередників…

 

 Філарет: Ми шануємо Митрополита Василя Липківського і ми продовжуємо ту боротьбу яку вів цей церковний діяч в  наданні автокефалії Українській Церкві в двадцятих роках двадцятого століття.  Тому протиріччя у нас не має. Тільки зараз ми просунилися набагато далі, аніж це зробив Митрополит Василь Липківський. Тому що ми створили Київський Патріархат який є найбільшою Церквою в Україні. Адже сьогодні згідно з соціологічними дослідженнями Київський Патріархат підтримує від 44 до 48 процентів населення України. В той час як Московський Патріархат підтримує  трохи більше 20 відсотків. І це свідчить про те наскільки УПЦ КП більше від Церкви яку очолював Митрополит Василь Липківський.  В цьому є різниця. Як і у тому що ми наближаємся до визнання автокефалії УПЦ КА та об’єднання всього українського православ’я у єдину Помісну Церкву незалежну від Москви.

 

 Сухоніс:  Галина Грушецька (Іллінойс, США)  вважає що УПЦ КП слід провадити більш активно свою діяльність, бути більш стійкою у відстоюванні своїх інтересів. Вона, наприклад, посилається на те що Аскольдова могила не знаходиться в юрисдикції УПЦ КП. А ювілей Митрополита Андрія Шептицького пройшов на державному рівні. Натомість вшанування Митрополита Василя Липківського з такої ж нагоди минуло в країні непоміченим.  Ваш коментар з цього приводу…

 

 Філарет: Чому ювілей Митрополита Андрея Шептицького відзначали на державному рівні, а Митрополита Василя Липківського не на державному рівні, то це справа держави. Що стосується Аскольдової могили, то тамтешня каплиця передана державою Українській греко-католицькій Церкві  і ми через то не маємо претензій. Ми хочемо жити з греко-католиками у мирі та злагоді. Розуміючи що ми православні, а вони католики. Але ми українці, і вони українці. І ми відстоюємо українську державу і вони. І тому ми повинні з ними жити у   мирі та злагоді.  Ми не агресивні. І тому що ми не агресивні, то ми плідно працюємо у Всеукраїнській Раді Церков і з греко-католиками, і з  римо-католиками, і з Московським Патріархатом, і з іудеями, і з мусульманами та з різними протестантами.  Але це не значить що ми єдині у своїй вірі. Ми різні. Та ми з усіма прагнемо жити у мирі. Навіть з Московським Патріархатом ми не агресивні. Ми не нападаємо, як пишуть що ми захоплюємо храми, намагаємося піддавати усіляким утискам. Чому? Тому що ми маємо на увазі майбутнє. Коли всі православні мають бути об’єднанні  в єдину Помісну Православну Церкву. А об’єднуватися легше коли не має ворожнечі. А тому навість з Московським Патріархатом  ми не ворогуємо хоч вони є наші супротивники.

 

 Сухоніс:  Іларіон Хейлик  з штату  Ню-Джерзі в  США так сформулював своє запитання. Як відомо, приєднання православної Київської митрополії Константинопольського патріархату до Московського патріархату відбулося 1686 року, коли Вселенський патріарх Діонісій IV та Священний Синод Константинопольської Церкви, під тиском складних історичних обставин, видали суперечливий томос про передачу Київської митрополії в канонічну юрисдикцію Московського патріархату. Чи не настала пора Константинополю виправити  цю згубну для України історичну помилку?

 

Філарет: Справа в тому що  ту постанову священного синоду, який очолював  Патріарх Діонісій Вселенський Патріарх вже давно відмінив. А саме тоді коли зняв з патріаршої кафедри Константинополя Патріарха Діонісія. Ось з того часу акт приєднання Київської митрополії до московської патріархії є недійсним.  І підтвердженням цього є томас Константинопольського Патріарха Польській Церкві, де сказано що оскільки передача Київської митрополії Московському патріархату відбулося не за церковними канонами, то Вселенська Патріархія надає автокефалію Польській Церкві як своїй частині…. 

 

Сухоніс: Любов Василів – Базюк ( м.  Торонто,  Канада)  цікавиться як сьогодні  в  Церкві  працюють над проблемою     національного  виховання ,   а також що слід зробити аби    щоб  українці  позбулися масової   заздрости,  щоб  тішилися  тим,  що  мають  та  не  справляли  гульок  на  весіллях, припинили безкінечно  святкувати ,    щоб  перестали  робити  безконечні  гостини  на  день  народження,  щоб   почали  жити  скромно,  бо  йде  війна,  бо  це  так  виходить,  що  одні  “плачуть,  а  другі  скачуть”…..

 

Філарет:  Наша Церква приділяє значну увагу національному вихованню свою пастви. Власне це одна з головних розбіжностей поміж нами і  Московським Патріархатом.  Але не будемо забувати  тут і про значну роль родини, батьків. Що стосується другої частини запитання, то Церква описує сім смертних гріхів, один з яких — гріх гордині. Причина нещасть і усіляких проступків у світі — гординя. Часто люди пишаються тим, що їх ганьбить. Їх роздуває від гордості за великі гроші або хороше майно. Зазвичай гріх гордині триває хвилину або мить, а кара — цілу вічність. Людина, впав у гординю, не помічає за собою провини. Він горделив і не визнає, що неправий. Про це слід не забувати кожному…

 

Сухоніс: Щиро дякую Ваше Святосте за розмову. Від імені наших читачів  хочу побажати  аби Всемилостивий Господь дарував Вам свою всесильну допомогу на нелегкому і відповідальному шляху архіпастирського служіння. Многая і благая Вам літа, Владико!

 

Філарет: Сердечно дякую. 

 

Серія КВ, реєстр. номер 16084-4556 ПР. Рік видання двадцять перший. Постановою президії ВАК України від 9 квітня 2008 року за № 1-05/4 журнал внесено до переліку наукових фахових видань України, у яких можуть публікуватись основні результати дисертаційних робіт з історії, філології, політичних наук, мистецтва та культурології.